“Збігається” чи “співпадає”?

Негативний вплив російської мови на українську дуже відчувається у калькуванні непритаманних українській мові слів. До таких належить і покруч “співпадає”.

Дієслово “збігатися” використовується в українській мові у значенні “бути спільним або тотожним”, а також – “відбуватися одночасно з чимось”. кажуть, що збігаються чиїсь погляди з поглядами когось іншого, наприклад.

До покручів належить і слово “співпадіння”, що його теж нерідко можна почути з телеекранів та радіоефіру. Натомість правильним тут було б слово “збіг”.

У нас можуть бовкнути, що “Думки народних обранців з багатьох питань співпадають”. Дієслова “співпадати” ви не знайдете у жодному українському словнику, хоча дехто з надто грамотних сучасних “письменників” (ми радше назвали б їх “писарями”) висловлюється за внесення цього слова до новіших орфографічних і тлумачних словників.

Як зазначають у своїх працях Борис Антоненко-Давидович, Олександр Пономарів та Іван Вихованець, словотворча модель української мови зберігає префікс “спів-” переважно у словах, які означають назви осіб, що спільно з кимось роблять якусь справу. Тобто форми співавтор, співробітник, співучасник – літературно унормовані і виправдані.

Питомими вважаються і слова “співчувати”, “співпрацювати”. Але це не стосується таких відверто змавпованих слів, як “співпадати” чи “співставляти”.

Отож, у разі сумніву, яке слово вжити – “співпадати” чи “збігатися”, вибір має бути на користь другого, як притаманного українській мові.

Володимир Криницький
krynytsky.v@gmail.com

Поділитися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
* * *
Отримуйте новини там, де вам зручно:
Facebook / Твіттер / Український простір