Єдність, яка нас тішить і збагачує

Відома хорватська психологиня Міряна Кризманич написала нову науково-популярну книжку “Про тварин і їхніх людей”, де прагне показати читачам корисність і переваги спілкування і співжиття з домашніми улюбленцями.

Mirjana Krizmanić. O životinjama i njihovim ljudima. Zajedništvo koje nas raduje i obogaćuje. Zagreb, V.B.Z. d.o.o., 2016. 174 s. ISBN: 9789533047874.

У багатьох вдома живуть котики, собачки, хом’ячки, мишки, щурики, папужки або крокодили зі слонами. Напевне, більшість любителів тварин знає, що спілкування з цими маленькими або великими вихованцями приносить радість, заспокоєння, емоційне задоволення. Міряна Кризманич у своїй книжці вирішила конкретизувати всі позитивні сторони людсько-тваринної єдності.

Фото: www.vbz.hr
Фото: www.vbz.hr
Не конче вірити в те, що люди – такі самі тварини, як і коти чи собаки. У цьому можна легко переконатися, просто подивившись новини. Хоча ні, люди не такі самі. Тварини кращі. Часто – значно людяніші. Але факт залишається фактом: співжиття людей і тварин – це симбіоз, тобто, однаково корисний для обох сторін процес.

Закономірно у першому розділі авторка розглядає історію приручення тварин і залучення різних видів тварин до людського життя. При цьому вона не просто переказує відомі хрестоматійні факти, а й наводить нові цікаві результати досліджень, як і свідчення різноманітних історичних джерел. Не всі знають, що 1978 року на території сучасного Ізраїлю було знайдено поховання літньої жінки з цуценям у руках. Вік поховання – більше 12 тис. років. А в Сирії і Туреччині неодноразово знаходили датовані 10 тисячоліттям до нашої ери статуетки котів. Це свідчить, що вже в ті часи коти були для людей достатньо важливі, аби присвятити їхньому скульптурному увічненню частину свого часу.

Далі наведено деякі дані щодо сучасного стану і ставлення людей до співжиття з тваринами, статистика кількості домашніх тварин у кількох країнах світу. До речі, виявилося, що відомостей про кількість домашніх тварин у Хорватії поки що немає. Натомість є дані про США, Канаду, Італію. Не слід забувати й того, що Україна належить до десятки країн з найбільшими у світі популяціями котів і собак.

Знайомить авторка читача з сучасним станом наших знань про мисленнєві процеси у тварин. Навіть своєрідним епіграфом до книжки було вибрано висловлювання американської психологині Айрін Пепперберг: “Очевидно, що тварини знають значно більше, ніж ми думаємо, і думають значно більше, ніж ми знаємо”.

Окрім суто побутових чинників – емоційної прив’язаності між людьми й тваринами, вжиткової користі на зразок виловлювання мишовидних гризунів або випасання худоби, тварини часто служать людям у багатьох дуже важливих сферах. Міряна Кризманич розповідає нам про службових тварин – скажімо, пошукових і рятувальних собак, собак-поводирів, собак, які знаходять наркотики або вибухові пристрої, і навіть собак чи дельфінів – бойових плавців.

Наступна важлива царина співпраці людей і тварин – терапія. Відомі й широко застосовуються в практиці іпотерапія, дельфінотерапія, терапія за допомогою котів і собак. Узагалі, будь-яка тварина, з якою в хворої людини встановлюється емоційний контакт, справляє позитивний вплив на хворого і допомагає йому одужати. Окремо слід зауважити, що тварини дуже важливі в процесі соціалізації аутистів – іноді хворі на аутизм можуть спілкуватися тільки з тваринами, і в такому разі участь маленьких улюбленців у житті цих людей безальтернативна.

У кінці книжки наведено 10 запитань, які найчастіше виникають щодо домашніх тварин, з авторськими відповідями на них. Скажімо, письменниця дає поради, як вибрати тваринку, яка найбільше вам підійде, як підготувати дітей до появи нового члена сім’ї, поділити обов’язки з догляду, як, врешті-решт, пережити біль втрати свого улюбленця.

Окрім усього іншого книжка важлива тим, що застерігає від необдуманих вчинків, змушує добре поміркувати – чи брати собі тварину, чи краще утриматися від цього. Авторка каже: “Перш ніж узяти домашню тваринку, люди мають самі собі відповісти, чому взагалі її хочуть, чи знають, скільки турботи й уваги потребує такий улюбленець. Слід добре зважити, чи готові вони пожертвувати мандрівкою чи відпочинком за межами дому, якщо виявиться, що на цей час нема кому доглянути й погодувати тварину, чи, як це буває з собаками, вивести на прогулянку. Було б добре, якби кожен майбутній власник домашньої тварини спробував сам собі зізнатися, чи готовий присвятити цій живій істоті частину свого часу, може, навіть відмовитися від поїздки у відпустку”. Міряна Кризманич як психолог наголошує на необхідності усвідомленого вибору – а це те, що варто застосовувати постійно в житті, проводити ментальну перевірку відповідності своїх очікувань, рішень майбутнім можливим результатам. Занадто часто люди не зважують наслідків своїх дій, а потім з’ясовують власну неспроможність впоратися з тим, що зробили. Стосовно теми рецензованої книжки – це обертається десятками тисяч покинутих безпритульних тварин на вулицях наших міст, яких безвідповідальні господарі прирекли на доволі нерадісне існування. “Домашніх улюбленців мали б заводити лише люди, які усвідомлюють, що таким чином беруть на себе відповідальність за життя іншого створіння, залежного від людини. Тварини – не іграшки, а живі істоти, які теж відчувають радість, сум, біль, тривогу, думають і розв’язують проблеми, пам’ятають і відчувають, зовсім як ми”, – пише авторка. Як тут не згадати про відому фразу з “Маленького принца” Екзюпері?

Др. Міряна Кризманич. Фото: arteist.hr
Др. Міряна Кризманич. Фото: arteist.hr

Я намагався знайти схожу українську книжку, і пошуки мої були безрезультатні. Надзвичайно шкода, що українські науковці не пишуть, а видавці не видають таких потрібних книжок. Можливо, хоч переклади могли б виправити цю ситуацію, адже такі книжки дуже потрібні. Ця ж, зокрема, ще й дуже майстерно написана – це далеко не перша науково-популярна книжка Міряни Кризманич, а авторку можна назвати вже майстерною письменницею, яка вміє наукові факти й теорії подавати цікаво й захопливо, залучаючи до читання й обговорення широку аудиторію.

Про авторку: Міряна Кризманич (Mirjana Krizmanić, нар. 1936 р.) – керівниця кафедри клінічної психології відділу психології філософського факультету Загребського університету. Сфера наукових інтересів – дослідження психологічних наслідків війни, розробка психологічних тестів і питальників, брала участь у психологічній допомозі жертвам війни. Авторка численних наукових праць, написала низку науково-популярних книжок із психології.

Дякую видавництву V.B.Z. (Загреб) за надання примірника книжки.

Володимир Криницький

* * *
Отримуйте новини там, де вам зручно:
Facebook / Твіттер / Український простір




Loading…