Як я ледь не став дистриб’ютором компанії мережевого маркетингу

Економічна ситуація в нашій країні далека від ідеальної: значна частина наших співгромадян або не мають роботи, або працюють без зарплати. А жити ж якось треба, і без грошей ми цього робити ще не вміємо. Тож, люди шукають роботу й заробіток.

 

Зазвичай, коли в економіці посилюються кризові явища, відразу активізуються різноманітні компанії, що пропонують людям величезні прибутки. Тут і фінансові піраміди (на кшталт сумнозвісної “МММ”), і мережевий маркетинг, і ще купа всіляких “новітніх технологій” заробітку.

 

Був колись у такій ситуації і я. 2006 року, звільнившись із служби у Збройних Силах України, а значить – залишившись без більш-менш стабільної зарплати, почав я шукати роботу. Десь мене не влаштовували умови роботи, десь роботодавця не влаштував я з моїм досвідом та освітою, словом – не дуже якось знаходилась робота 🙂

 

Якось мені на очі потрапило оголошення про конкурс на декілька посад у спільному підприємстві. Назви компанії не було, лише телефон. Ну, я зателефонував, мені призначили час зустрічі, назвали адресу і попередили, аби у жодному випадку не запізнювався.

 

Ну, на визначену годину пішов я до офісу. Мене інтерв’ювала менеджер з персоналу, а потім сказала зачекати доки звільниться директор. Більше нікого з кандидатів у офісі не було, я прийшов саме на визначену годину, але… довелось чекати. Хвилин за 10 мене провели до кабінету “начальника”, який у цей час був дуже зайнятий роботою “ВКонтакте”. Але він героїчно знайшов у собі сили відволіктись на мене. Директор (хлопчина, років на 5 молодший за мене) розповів, що його офіс – офіційне представництво транснаціональної китайської корпорації “Тяньши”, а компанія – супермільярдер, а продають вони дуже потрібні й важливі продукти для здоров’я. Але оскільки я геть недосвічений і зелений, то маю пройти триденний підготовчий семінар, після чого мене приймуть на роботу. Гаразд…

 

Прийшов я на семінар, в офісному костюмі (як суворо попередили), почалися заняття. Про продукти нам розповідали небагато, головним чином – про структуру компанії, рівні її маркетингової схеми, проценти, винагороди тощо. Чим далі я слухав, тим більше питань виникало. Але запитувати було не можна :), бо “викладач” міг образитись. Потім був невеличкий екскурс у продукцію. Трішки розповіли про всілякі БАДи, шампуні і ще щось. Сказали, що вся продукція має сертифікати, нагороди і медалі. А коли я попросив показати українські сертифікати відповідності – делікатно зам’яли тему 🙂

 

Другий день семінару був присвячений конкретним прикладам заробітку у корпорації. Детально все я не пам’ятаю, але головний меседж – що назавтра ми повинні принести по 10 доларів (50 гривень) і нас офіційно оформлять дистриб’юторами “Тяньши”. Але це не все. Дистриб’ютори першого рівня грошей не отримують, тому для успіху треба швиденько просуватись по кар’єрній драбинці. А принципи просування дуже прості: коли хтось за моєю рекомендацією купує у компанії продукцію на 300 доларів, я переходжу на наступний рівень. Але там також заробітку немає, тож треба йти далі. А наступний рівень – це сума 1000 доларів на моєму “рахунку покупок” 🙂 І так далі, аж до самого піку кар’єри. А там мені мають капати відсотки, відсотки й ще раз відсотки 🙂

 

Директор навіть не думав щось від нас приховувати, тож відкритим текстом повідомив, що найкоротший і найвигідніший спосіб досягти певного становища у компанії – звичайно, самому купити продукцію “Тяньши” на необхідну суму. Цю суму буде зафіксовано на балансі мого дистриб’юторського рахунку, і далі все буде в шоколаді. Знай приводь нових дистриб’юторів та отримуй свої відсотки. Лафа!

 

На третій день на заняття я чомусь вирішив не йти…

 

А у вас був досвід спілкування з компаніями мережевого маркетингу? Позитивний чи негативний?

* * *
Отримуйте новини там, де вам зручно:
Facebook / Твіттер / Український простір




Loading…