Виборча кампанія чинного президента й адмінресурс: чи можливо уникнути спокуси?

Поділитися:
  • 102
  • 92
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
    194
    Shares

Хоч фактично Петро Порошенко давно провадить передвиборчу кампанію, офіційно його висунуто кандидатом у президенти 29 січня.

Процедура відбулася на так званому форумі “Від Крут до Брюсселя”. Сам форум – нібито громадський – викликає багато запитань, як і участь у ньому в робочий час багатьох чиновників. Чимало запитань і до президента. Наприклад, журналіст Олександр Піддубний зразу цікавиться:

Президент України – постать особлива, незалежно від самої особистості, вже через те, що він єдиний чиновник такого рангу й голова держави. Очевидно, що маючи потужні владні важелі, важко відмовитися від їхнього застосування. Як інші президенти, так і Петро Порошенко могли й можуть застосовувати свої повноваження з власною метою. А які реалії?

Спробуємо розібратися, чи має Петро Порошенко брати відпустку на час участі в передвиборчій кампанії, і якщо він в цей час виконуватиме обов’язки Президента України, чи не буде це використанням службового становища й адмінресурсу.

З самого початку Роман Соломонюк нагадує, що згідно з Законом України “Про вибори Президента України” (ст. 65), кандидат на пост Президента України (крім кандидата на пост Президента України, який є Президентом України або народним депутатом України) має право на отримання неоплачуваної відпустки на період його участі у виборчому процесі виборів Президента України.

“Таким чином, немає необхідності президенту брати відпустку. Крім того, слід зважити, що країна перебуває у стані фактичної війни. У таких умовах нерозумно позбавляти її головнокомандувача, навіть на час виборів”, – каже пан Соломонюк.

“На форумі «Від Крут до Брюсселя» виступав Генеральний прокурор Юрій
Луценко, який на час цього агітаційного за всіма ознаками заходу був, за його словами, у відпустці. Свого часу Микола Азаров відмовився йти у відпустку на час виборів, хоча очолював уряд і мав заступника (першого віце-прем’єра). Наш президент, як відомо, не має заступників (віце-президентів, як у США).

Щодо президента України, який заявив про участь у виборах, Конституцією України відпустки для президента взагалі не передбачені. Передавати свої повноваження він має Голові Верховної Ради, але тільки у випадку імпічменту, добровільної відставки. Також повноваження президента тимчасово передаються Голові ВР у разі смерті глави держави. Інших випадків, у тому числі, у разі відпустки на період виборчої кампанії, не передбачено. Тому, якби Петро Порошенко не був чинним президентом, він би мав право на таку відпустку, але він є главою і гарантом, головнокомандувачем, тому права не таку відпустку не має”, – додає експерт Центру структурної політології “Вибір” Лілія Брудницька.

“Якщо взяти політпроцес, Петро Порошенко у своєму мотиваційному виступі на форумі «Від Крут до Брюселя» заявив, що йти на вибори його спонукає почуття
відповідальності, оскільки є небезпека згортання євроінтеграційного та
євроатлантичного поступу України. Тим паче, країна у стані збройної агресії РФ. Передвиборча відпустка за такої мотивації та у такій ситуації була б
легковажністю, якщо не сказати більше: голова ВР має обмежені повноваження на період тимчасового виконання функції президента України”, – нагадує пані Брудницька.

Таку думку поділяє і Сергій Биков, голова аналітичного центру ІНПОЛІТ:

“Ані з етичної, ані з юридичної точок зору Президент не може відмовитись від виконання повноважень Президента на період виборчої кампанії. Президент перебуває на посаді 24 години на добу, 7 днів на тиждень, без вихідних та відпусток. Навіть під час закордонного відпочинку Президент продовжує виконувати свої повноваження, оскільки не може їх нікому передати. Це не міністр, в якого є перший заступник, котрий на час відряджень, відпустки, лікарняного, виконує обов’язки Міністра”.

Отже, Президент не повинен і не має права йти у відпустку. А як тоді щодо адмінресурсу й використання службового становища?

“Звісно, коли президент не може піти у передвиборчу відпустку, ніщо не заборонить йому використовувати адмінресурс. Петро Порошенко здійснював за суттю агітаційні поїздки до Стамбула, по регіонах України (так званий «Томос-тур») коштом держбюджету під назвою «робочі поїздки». Форум «Від Крут до Брюсселя» був формально громадським, за суттю – партійно-номенклатурним, і ще питання, чому чиновники там провели кілька робочих годин (оплачених платниками податків із держбюджету), і навіщо президенту такий форум, що не ухвалив жодного державницького рішення, і що там робив президент у робочі години? Тому формати змішування виконання функцій президента й агітації заздалегідь напрацьовані, проблем у Порошенка не виникатиме: політична культура у суспільстві нашому досі, на жаль, не європейська, тому запитань про те, як проводять робочий час високі посадовці, на жаль, ніхто не порушує.

Але це лише інструментарій для залучення адмінресурсу. Цьогоріч велике запитання – який обсяг адмінресурсу має президент і який він здатен залучити такими «робочими» заходами. Місцеві еліти зрозуміли, що результати президентських виборів залежать багато в чому від них, отже, вони мають забезпечувати президентові вдячну «масовку» із бюджетників, але це не зобов’язує їх підтримувати чинного главу держави на виборах.

Тому Порошенко вимушений буде і торгуватися, і залякувати. Чомусь звичні методи спрацьовують зі скрипом, як це продемонстровано на прикладі Харкова, де є позиційний розкол і куди довелося десантувати Арсена Авакова.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що ближче до виборів, то більше у всіх політиків «росте рейтинг»

Парадоксально, але Петрові Порошенку було б легше зібрати адмінресурс, якби він не був чинним президентом, бо в такому разі від нього очікували б більшого, а так – добре знають і його можливості, і виконання ним своїх обіцянок тому ж таки адмінресурсу.

Тому він, звісно, спиратиметься на чиновництво, тим паче, має лояльний ЦВК та лояльних керівників певних регіонів, міст чи районів. Але сама можливість для того ж адмінресурсу зіграти і проти президента розпалює апетити місцевих еліт.

До того ж, попри показове примирення Порошенка й Гройсмана, останній не є таким уже надійним партнером. Про ставлення до чинного президента деяких місцевих еліт досить рельєфно можна судити за обмовками Бориса Філатова. І, звісно, напівдемарш Віталія Кличка є досить суттєвим сигналом для голів інших міст чи регіонів.

На мою думку, Порошенко нині шукатиме інші ресурси для підтримки на виборах, якщо, звісно, хоче перемогти. Це, насамперед, західні партнери (на них орієнтована мотиваційна промова Порошенка на форумі 29 січня) та великий бізнес, передусім, наші енергокоролі та аграрії-латифундисти. Його тактична мета – парадоксально – обмежити можливості адмінресурсу, якщо його самому неможливо використати на повну”, – підсумовує Лілія Брудницька, експерт Центру структурної політології “Вибір”.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як кандидати в президенти «обробляють» електорат

“І в українських, і в іноземних реаліях, до постаті Президента прикуто набагато більше уваги медіа, аніж до його опонентів. Влада завжди виступає найголовнішим постачальником новин для ЗМІ. Це правдиво як для України, так і для усіх без винятку країн світу. Новини з боку влади немає необхідності перевіряти – їх вже верифіковано інститутами влади.

Адміністративний тиск у його найгірших проявах не закінчився в епоху Януковича, коли з центру надходили прямі розпорядження місцевим адміністраціям привести таку чи таку кількість на захід, або забезпечити певну кількість голосів. Але такий тиск здійснюється не руками Президента, а адміністрацією. Тобто, притягти Президента до відповідальності тут неможливо. І навіть його теоретичне перебування у відпустці (що неможливо з юридичної точки зору) не перешкодило б такому адмінресурсу.

Більш ефективною та розповсюдженою практикою забезпечення голосів є підкуп виборців через провладних мажоритарних депутатів. З Києва їм ставиться завдання залучити певну кількість агітаторів, зазвичай, від 2500 до 3500 осіб на округ, які повинні будуть підкупити кожен по 20-50 виборців. З Києва надається обіцянка компенсувати витрати на “агітаторів” та “виборців” та зазвичай гроші до мажоритарників так і не доходять. Відповідно, аби обратись на наступний термін до парламенту, цим мажоритарникам доводиться фінансувати скупку голосів на користь клієнта за власний рахунок”, – зауважує Сергій Биков.

Чи вдасться очільникові держави та його помічникам уникнути спокуси застосування адмінресурсу – покаже детальний аналіз перебігу виборчої кампанії. Поки що опоненти мають підстави для критики. Що буде далі – побачимо невдовзі.


Поділитися:
  • 102
  • 92
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
    194
    Shares
Телеграм-канал Мова й історія

Be the first to comment

Leave a Reply