Віртуальні романи: причини, перебіг, особливості

Якщо «віртуальна дружба» за своєю сутністю не надто відрізняється від приятелювання в реальному житті, то «віртуальне кохання» – більш складне й цікаве явище, що останнім часом викликає значний інтерес як у користувачів мережі, так і в дослідників, зокрема – психологів.


Зображення - chas-z.com.ua
Зображення – chas-z.com.ua

Скоріш за все, одна з причин такої уваги – те, що «віртуальні романи» можуть бути частиною Інтернет-залежності, до того ж – вони досить сильно відрізняються від реальних стосунків (треба уточнити, що стосунки віртуальні – не менш реальні, аніж якісь інші, але маємо застосувати такий термін, аби розмежовувати поняття). Віртуальні стосунки здебільшого сприймаються людьми як “інакші”, і це відчуття “інакшості”, чи й навіть “ненормальності”, зазвичай викликає тривогу. Учасники таких стосунків розуміють, що це відрізняється від знайомих і звичних переживань стосунків у реалі.

Жоден із психологів досі не спромігся визначити, що ж таке “віртуальне кохання” – чи це таки любов, чи закоханість, чи пристрасть, чи щось інше. Але те, що в добу Інтернету це трапляється дуже часто – така статистика вже є.

Можна спробувати визначити певні особливості, завдяки яким романи “віртуальні” відрізняються від “живих”, а вже на підставі цього – намагатися визначити, що ж то за почуття або емоції.

“Віртуальне кохання” характеризується концентрованістю, стислістю у часі, бо романи у мережі розвиваються дуже швидко. Те, на що у реалі витрачаються місяці, в мережевому варіанті може відбутися за кілька днів. Це випливає, напевне, з того, що мережеві стосунки – дуже емоційно насичені, але саме через це такі стосунки рідко тривають довго. Деякі дослідники стверджують, що ніколи не зустрічали віртуального роману, який тривав би довше, ніж півроку – звісно, за умови його цілковитої віртуальності.

Також можна лише з невеликими винятками вважати, що віртуальними стосунками поглинено усе більше людей, і цей тип відносин стає все поширенішим. Я не знаю, як щодо віртуального сексу, бо ж це щось таке незрозуміле й аморфне, як і секс по телефону, але принаймні почуття захопленості певною людиною пережили дуже багато користувачів мережі. Ось ви думали про когось із віртуальних друзів з романтичним відтінком?

Які ж причини такого нестандартного впливу віртуального спілкування на людські емоції?

Здається, така форма стосунків стала можлива тому, що люди стали значно бідніші емоційно й чуттєво. Реальні відносини між людьми не викликають у сучасників необхідного емоційного запалу, тож доводиться шукати його в інших місцях і формах.

З іншого боку, сучасна людина значно більше залежна. Вона боїться бути відштовхнутою, боїться отримати відмову, боїться відкритися іншій людині, яка бачить її тут і зараз, бо це небезпечно. Люди шукають безпечних стосунків, які не ранили б, але такого не буває. Безпечні стосунки можливі лише з мертвою людиною, сказав один мислитель. У будь-яких інших стосунках ми ризикуємо.

Втім, стосунки в мережі приваблюють тим, що партнера “домальовують”, тобто бачать у ньому лише хороше, лише те, що він сам показує, а все інше – великий живіт, волохаті ноги, поганий запах із рота чи нестерпна поведінка – все залишається за кадром. Учасник віртуальних стосунків “домальовує” своєму партнерові те, що хоче у ньому бачити, а справжню людину йому ніхто не показує.

Як свідчать наукові дослідження, для виникнення потягу між людьми, що раніше одне одного не знали, необхідна лише одна умова – вони мають подобатися фізично. Чим привабливіша для вас людина, тим більше подобається вам і тим більша ймовірність того, що ви прагнутимете розвивати знайомство. У віртуальних романах – здебільшого – цей фактор на початковому етапі відсутній. Переважно напочатку люди “невидимі”, тож зовнішність людини для знайомства не має жодного значення. Тут відбувається заміщення: “фільтр” фізичної привабливості заміняється співставленням і визначенням подібності переконань, цінностей, ментальних установок. Серед тих, хто близький людині за цими критеріями, значна вірогідність виникнення близьких довірчих стосунків.

Важливою умовою виникнення відчуття довіри є анонімність. Не можна сказати, що всі “вірти” ґрунтуються на анонімності, але дуже багато – це точно. Людина позначена прізвиськом-ніком і таким чином убезпечує себе від можливих наслідків. Від реальної людини залишаються думки, слова й емоції.

А якщо говорити про наслідки, точніше – очікування наслідків, то дуже важливим елементом є усвідомлення можливості у будь-який момент перервати зв’язок, видалити свою віртуальну особистість. Виникає ефект “розмови в поїзді”, коли незнайомим людям розкривають душу, бо вони незнайомі, немає страху “втратити обличчя”.


Віртуальні романи можуть мати найрізноманітніші завершення. Багато пар знайшли одне одного в Інтернеті, і для них не було перешкод на кшталт відстані чи ще чогось. Втім, дуже значна частина “віртів” закінчується великими розчаруваннями або просто нічим. Проблема в тому, що у чисто віртуальному вигляді, без переходу до реального спілкування, жоден роман не має майбутнього. Тому через деякий час такі стосунки вичерпуються, а його учасники або припиняють спілкування, або ж переходять до реальних стосунків. При цьому, однією з досить поширених причин руйнування “вірту” буває прагнення одного з партнерів перенести стосунки в реал. Ось тут і відкривається справжнє обличчя, або принаймні – справжня мета обох учасників “роману”. Будь-яке мережеве знайомство в реальності доведеться починати спочатку.

На жаль, для значної частини людей “віртуальні стосунки” є єдиним можливим варіантом. І буває це з різних причин: фізичні вади, психічні особливості тощо. Найголовніше – те, що чисто віртуальні стосунки не можуть все ж замінити стосунків віч-на-віч.

* * *
Отримуйте новини там, де вам зручно:
Facebook / Твіттер / Український простір




Loading…