Вірш тижня: Патриція Килина

MALAGUEÑA DOLOROSA

Пише осінь червоним чорнилом
по чистім папері землі,
свистить старим пером.
Рік сохне, як перо,
і згорає роса на кірку,
на іржу сік.

Та вона, сумна, втікає восени :
відлітає вогкість із її повік, мов птиці;
і сохнуть жилки на яблуках її очей червоним писанням,
а коли вона відпочити лягає, дихаючи важко,
волосся її ловить траву пожежею.

Немов на сторінках давніх рукописів,
видно написи на її лиці,
і читає їх вголос осінній вітер
так само, як вимовляє азбуку дерев.

* * *
Отримуйте новини там, де вам зручно:
Facebook / Твіттер / Український простір




Loading…