Вірш тижня: Богдан Бойчук

Його заспів

її сліди,
як мокрий голос,
як мокрий голос,
як весна,
полощуть теплими словами,
вмиваються зеленими руками –
в дерева;

її хода,
як усміх вітру,
як усміх вітру,
як лоза,
співає теплими листками,
розхлюпує пісні між берегами –
в забуття;

її уста,
як тіло ранку,
як тіло ранку,
як роса,
підносять чашею лілеї,
ростуть з грудей рожевою душею –
о, життя!

За виданням:
Альманах Українського народного союзу – 2002

Поділитися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  


Телеграм-канал Мова й історія

Be the first to comment

Leave a Reply