Україна дуже затягла з ухваленням дієвого україноцентричного законодавства про мови

Поки що вважається, що в світі існує близько 7000 розмовних мов. Але приблизно щотижня одна мова повністю вимирає.

Зникнення у недалекому майбутньому загрожує половині мов світу, тому ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи. З метою посилення уваги до проблем малих мов з 2000 року 21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови.

Нам здається, що українська поки що не належить до загрожених мов і добре почувається на своїй законній території. А чи справді це так?

Суб’єктивне враження на вулицях більшості великих міст нашої країни: “потрапив у Рязань”. Останнім часом більше української стало на вулицях у Києві. Але – парадокс – нікуди не ділися касири, оператори пошти, бармени тощо, які у вічі клієнтам заявляють, що не будуть обслуговувати їх українською.

Нікуди не ділися українськомовні бабусі, які з внуками намагаються говорити “по-городському”. Нікуди не ділися добрі матусі, які надворі говорять з дитиною українською, а в магазині – російською.

Згідно зі звітами Національної ради з питань телебачення і радіомовлення ефіри радіостанцій і телеканалів у нас – майже на сто відсотків українськомовні. А якщо увімкнути радіо чи телевізор – виявиться, що це зовсім не так.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Квоти: російський контент упав до історичного мінімуму

Письменник Сергій Жадан вважає, що мовні квоти на телебаченні та радіо допомогли жителям східних регіонів України позбутися переконання, що українська – чужа, останнім часом її побільшало у публічному просторі.

Української не стало більше на вулицях Харкова, але побільшало у публічній сфері – в оголошеннях, у рекламі, у візуальному наповненні міста. Змінилося ставлення до неї. Вона не сприймається, як чужа мова. Її не вважають чимось екзотичним і чужорідним у просторі східноукраїнських мегаполісів – у Дніпрі, Одесі, Запоріжжі. Навіть не говорячи нею, люди сприймають її як свою. Це страшенно важливий психологічний крок. Це вже можна оцінювати як певні зміни, трансформації. Трансформації позитивні”, – сказав Жадан у програмі “Велике інтерв’ю”.

Але він не покладає великих надій на закон про українську мову – закон не вплине на мову повсякденного спілкування.

“Дуже важливо, щоб міста заговорили українською. Якщо це станеться, то тільки природнім шляхом. Я не вірю, що міста можуть заговорити українською після того, як президент чи президентка України підпишуть закон про українську мову. Мовою не починають говорити після підписання закону”, – додав Жадан.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: П’ята частина громадян України вважає, що російська має бути державною мовою

“Для розуміння того, як мало зроблено і як мало робиться для повернення українській мові її історичної ваги на території України (у 19-му сторіччі нею користувалося більше 90% усього населення), слід порівнювати з процесами, що за роки незалежності відбувалися в інших пострадянських державах. Так, у Литві ще 1993 року абсолютно всі школярі розуміли російську мову і в більшості випадків могли вільно нею розмовляти, а вже у 2015 таких було менше половини – практично вся молодь розмовляє литовською. В Україні й надалі, хоч і в пасивному режимі, триває зросійщення. Українізація, що за сучасних обставин мала б стати одним з основних інструментів захисту країни, досі не застосовується на державному рівні”, – каже гендиректор консалтингової компанії “Якість Гарантовано” Єгор Шишенок.

“Україна дуже затягла з ухваленням дієвого україноцентричного законодавства про мови, – вважає політолог Вадим Сосновський. – Врегулювати мовне питання треба було в перші роки незалежності, тоді зараз не було б таких проблем у сприйнятті української так званими російськомовними. Плюс до всього, декларативні кроки влади, чиновництва не підтримуються особистим прикладом. Коли всі знають, що з трибуни президент говорить українською, а відвернувшись, переходить на російську – всі розуміють це однозначно: що українська мова штучна й необов’язкова, декорація. Інші ж високі посадовці на зразок міністра внутрішніх справ чи більшості нардепів навіть і на трибунах української не вживають – це нижче їхньої гідності. Тому навряд чи можна сказати, що держава Україна робить достатньо для розвитку мови”.

Нещодавно ми вивчили програми кандидатів у президенти України, і виявили, що лише семеро з сорока чотирьох внесли в свої програми пункти про українську мову. Усі інші або проігнорували це питання, або чітко стали на позиції захисту російської мови в Україні. Найстрашніше – що особи, які виявляють явну неповагу до мови українського народу, мають реальні шанси на участь у публічній політиці і постійно в ній перебувають.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хто з кандидатів у президенти планує захищати українську мову: аналіз програм

І це питання не лише законодавства, а й нашої участі у вирішенні доленосних питань для держави. Кожен виборець своїм голосом наказує державі поважати або ігнорувати свою рідну мову.

До якої когорти належите ви?

Поділитися:
  • 2.2K
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
    2.2K
    Shares


Телеграм-канал Мова й історія

Be the first to comment

Leave a Reply