Герої Крут: триста спартанців України

Мабуть, істинний відлік початку існування будь-якої держави розпочинається не з формального проголошення паперового акту про незалежність, а з того моменту, коли з’являються свідомі громадяни, здатні зі зброєю в руках боронити свою батьківщину від іноземної навали й покласти на вівтар Вітчизни своє життя.

97-му річницю подвигу Героїв Крут широко відзначають і у Львові. Адже щорічно тут відбувається покладання квітів до могили учасника бою під Крутами Ігоря Лоського на Личаківському кладовищі та велелюдна поминальна молитва.

25 січня 1918 року на засіданні Української Центральної Ради делегати прийняли IV Універсал, що проголошував незалежність УНР. Проте російська радянська влада розуміла: втрата України буде водночас і крахом для неї самої. Тому після захоплення Харкова та Полтави, більшовики спрямували своє п’ятитисячне військо під проводом Муравйова на Київ.

На жаль, українські історики чомусь вперто вважають цього військового “діяча” конфідентом Леніна та Троцького. Насправді ж його належність до більшовицького табору – історична неправда. Переконаний монархіст, ветеран спочатку російсько-японської, а згодом Першої світової воєн, підполковник царського війська Михайло Муравйов більшовиків не любив. Проте обставини того часу змусили його після лютневої революції у Петрограді приєднатися до партії лівих есерів. Як харизматичний лідер, Муравйов створив єдине боєздатне формування, котре було в розпорядженні радянської влади того часу.

Натомість у Центральної Ради армії тоді фактично не було. Лише 300 українських юнаків-добровольців виступили на захист Української Народної Республіки й прийняли на засніженому полі поблизу залізничної станції Крути нерівний бій із майже п’ятитисячним військовим з’єднанням. Основу українських добровольців складали бійці створених за ініціативою молодіжного Братства українських самостійників Юнацької школи імені гетьмана Богдана Хмельницького та Студентського куреня Українських січових стрільців – переважно студенти Київського університету, політехнічного інституту та гімназисти.

Бій розпочався о 12 годині дня 29 січня 1918 року й фактично безперервно тривав до пізнього вечора. Юнаки мужньо відбивали атаки ворога впродовж п’яти годин. Проте незабаром, скориставшись величезною перевагою, наступаючі зламали оборону й почали оточувати українські частини. Розуміючи безвихідність свого становища, бійці Студентського куреня пішли в атаку і були майже всі знищені. 27 студентів і гімназистів (серед них – М.Лизогуб, О.Попович, В.Шульгин, П.Кольченко, М.Ганкевич та ін.) було захоплено в полон. Усіх їх піддали нелюдським катуванням і по-звірячому замордували. Безжальні кати навіть заборонили селянам поховати останки безстрашних захисників. Після підписання Брестського миру, який замінив в Україні владу більшовиків на австрійців та німців, 19 березня 1918 року в Києві відбувся урочистий похорон на Аскольдовій горі 28-ми полеглих у бою під Крутами бійців.

За 75 років радянської влади комуністичні ідеологи намагалися всіляко знищити в пам’яті народу згадку про Крути. А перші згадки та справжня реальна оцінка історичної ролі захисників українських спартанців припадають вже на часи незалежності України.

Ігор Галущак

* * *
Отримуйте новини там, де вам зручно:
Facebook / Твіттер / Український простір




Loading…