Тенденції українського супутникового Інтернету

Інтернет-новини: У той час як близько 70% українських VSAT-станцій знаходиться “в тіні”, держава ще більш ускладнює процедуру отримання дозвільних документів.

Оператори і дилери сподіваються на перший національний супутник зв’язку, однак навіть він не зробить супутниковий інтернет масовою послугою. Розміри ринку супутникового Інтернету можна оцінити за допомогою тих же параметрів, що будь-який інший телеком-ринок – наприклад, по доходах. Замість абонбази ми зазвичай використовуємо кількість VSAT-станцій, необхідних для надання двостороннього (симетричного) Інтернет-доступу. Для оцінки асиметричних підключень використовується кількість абонентів.

Роздрібний сегмент супутникового Інтернет-доступу фактично наповнюють дві категорії провайдерів: оператори двостороннього Інтернет-доступу і оператори, що пропонують односторонній Інтернет-доступ. Останній варіант потребує наявності додаткового обладнання для організації запитання каналу.

Необхідність в реєстрації VSAT-станцій була завжди. Однак деякі компанії до цих пір іноді встановлюють незареєстроване обладнання. Існує державна служба моніторингу, підрозділ Укрчастотнагляду, у зоні відповідальності якої знаходиться пошук таких станцій. У 2010 році в Українському державному центрі радіочастот відбулися перші випробування системи радіочастотного моніторингу земних станцій супутникового зв’язку. Даний комплекс створено з метою ефективного контролю за дотриманням операторами зв’язку умов використання радіочастотного спектра в смугах частот, які розподілені для супутникових служб.

На установку незареєстрованих станцій операторів спонукає процедура отримання дозволу, яка останнім часом ще більше ускладнилася. Процедура отримання всіх дозволів у разі експлуатації VSAT-станції становить в Україні близько 40-50% від усіх витрат на отримання послуги.

Загальна кількість усіх працюючих на території України VSAT-станцій в 2-2,5 рази перевищує число зареєстрованих, тобто діючих легально. За оцінками IKS-Consulting кількість останніх становить близько 8 тис., при цьому істотна частка станцій належить “Датагруп”.

У порівнянні з іншими технологіями широкосмугового доступу, супутникових абонентів вкрай мало, ця послуга стає все більш нишової. Раніше супутниковий Інтернет існував більш вільно, в ті часи, коли оператори стільникового зв’язку ще не могли похвалитися хорошим покриттям і пропускною здатністю мереж. Зараз все більше приватних абонентів переходить на альтернативні підключення, в першу чергу – мобільний ШПД.

Що стосується корпоративних клієнтів – цей сегмент ринку більш стабільний. Основні варіанти застосування, пропоновані в цьому сегменті: рішення для FM-станцій, рішення для підприємств, що мають мережу філій або віддалені підрозділи (банківські відділення, логістичні компанії, АЗС), котеджні селища.

Вартість встановлення обладнання продовжує знижуватися. У США і Європі поштовхом до масового розвитку супутникового Інтернету стало подешевшання комплекту обладнання до $500. Середня абонентська плата в Європі та США дещо нижче, ніж у нас і становить близько 30 євро на місяць за стандартний пакет (1 Мбіт/с на віддачу і 2 Мбіт/с на прийом).

Ще одна тенденція, яку можна відзначити на ринку супутникового Інтернету – поступовий перехід на більш високі швидкості обміну даними при незмінній абонплаті, внаслідок конкурентного тиску. Очікується, що перехід супутників в Ка-діапазон в 2011-12 році, дозволить досягти швидкості до 10 Мбіт/с. Високочастотний Ka-діапазон дозволяє передавати дані у вісім разів дешевше, в порівнянні з поширеним зараз діапазоном Ku.

На відміну від закордонних супутникових провайдерів, більшість українських дилерів не займаються наданням супутникового Інтернету, фокусуючись виключно на телебаченні. На питання щодо Інтернету, вони відповідають, що цей бізнес нерентабельний, і вони його закрили кілька років тому. Це явище властиве супутниковим ринкам, оскільки зазвичай ці послуги просуваються в єдиному пакеті.

Більшість компаній-дилерів, що надають послуги супутникового Інтернет-доступу споживачам на території Україні, діють нелегально і не пов’язані жорсткими договорами з провайдерами (SatGate, Spacegate, SkyDSL, SpectrumSat та іншими). Таким чином, якщо на супутнику відбуваються будь-які зміни умов передачі сигналу (порушення технічного/програмного забезпечення, зміна параметрів несучої, аварії/поломки), то дилеру, який здійснював настройку абонента на даний супутник, легше вийти з “поля зору” клієнта без надання будь-яких пояснень. Крім технологічних збоїв, існує цілий ряд прикладів відключення супутникового сигналу внаслідок заборгованості оператора за оренду.

Що стосується перспектив ринку – багато що залежить від запланованого в Україні запуску першого власного супутника зв’язку. Це буде на руку провайдерам ТБ й Інтернету – зараз Інтернет приймається в основному з іноземних супутників. Запуск власного супутника важливий і з точки зору національної безпеки, і в плані підвищення якості трансльованих ТВ-відеопотоків. Це також здешевить послуги.

Головною регуляторною перешкодою для розвитку цього бізнесу є згадані вище складнощі з реєстрацією VSAT-станцій. Ми дуже сподіваємося, що до нас дійде європейський тренд здешевлення обладнання. Але навіть за умови запуску супутника і зниження вартості обладнання та послуг, супутниковий Інтернет не стане конкурувати з традиційним ШПД. Ця послуга буде продовжувати залишатися нішовою.

В майбутньому очікується перехід на новий стандарт надання даних DVB-S2. Головна відмінність стандарту DVB-S2 від DVB-S полягає в тому, що цей стандарт спочатку створювався для перегляду ТБ високої якості (HDTV). У тих випадках, коли супутниковий зв’язок використовується для надання широкосмугового доступу, новий стандарт дозволить при колишній ширині смуги передати до 30% більше інформації.

* * *
Отримуйте новини там, де вам зручно:
Facebook / Твіттер / Український простір




Loading…