Словник української мови в 11 томах

АБИЯКИЙ, а, е.

1. Будь-який, звичайний, нічим не примітний. Вельможна, панськая персона Явилася перед Плутона Не як абиякий харпак (Іван Котляревський, I, 1952, 268); Ви не думайте, що я абиякий чоловік, я чоловік значний на селі і в громаді маю великий голос (Степан Васильченко, IV, 1960, 20);
//  Байдуже який, перший-ліпший. — Бор ох могорича! — крикнув мов знечев’я Яків. — Та знаєш, мені не такого абиякого (Панас Мирний, I, 1954, 295); Тихович каже циганові копати абиякий кущ (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 210).

2. Недоброякісний, поганий. Одежа на ньому абияка, сорочка розхристана, чоботи порвані (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 471); — Хочу я порадитися з вами і ще в одній справі. Дозволите? — Будь ласка, Віталію Несторовичу. Тільки я радник абиякий, як бачите (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 416).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 3.

Поділитися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •