Словник української мови в 11 томах

АБИЯК, присл. Як-небудь, сяк-так, як прийдеться. Латинці зараз ізробили Абияк мари із дрючків; На них Волсента положили І понесли до земляків (Іван Котляревський, I, 1952, 230); — Ох, братці! Лишенька мого Абияк не відбудеш… (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 78); Розташувавшись абияк, нашвидку, ..Раїса рано лягла в ліжко (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 311); Абияк упорала дітей помацки в темряві, не світячи світла, а потім зразу й сама знеможена впала ниць (Андрій Головко, II, 1957, 361);
//  Недбало, неуважно. Вони не фахівці, вони се мусять писати,.. тим і виходить хватано, абияк (Леся Українка, III, 1952, 691); Цигай ніколи не ставився до справи абияк (Яків Баш, Вибр., 1948, 65).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 3.

Поділитися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •