Словник української мови в 11 томах

АБИ́ЩО, абичого (з прийм.: аби з чого, аби до чого і т. ін.), займ. неознач. Байдуже що, що-небудь, будь-що. Ти будеш там робити абищо, — от, аби не гуляти (Словник Грінченка); Останнім часом Валентин Модестович звик до думки, що Маєвський абичого йому не порадить (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 368);
//  у знач. ім. Дрібниця. Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві не абищо він (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 13); Воно, власне, ніби й абишо, оця одволока на день, на два, сьогодні чи завтра — не яка й різниця. Але це тільки здавалось так, а як розмислити краще, виходило інше (Андрій Головко, II, 1957, 317);
//  Дурниця, нісенітниця. [Другий відпущеник:] Верзе абищо! Ти не слухай.. Я розкажу доладніше (Леся Українка, II, 1951, 517);
//  Ніщо; нікчема (про людину). От, якесь абищо! а величається, мов яка цяця! (Словник Грінченка).
[Не]хай тобі (йому) абищо, лайл. — те саме, що [Не]хай тобі (йому) лихо (див. лихо 1). От-то було б… але — нехай йому абищо (Євген Гребінка, I, 1957, 62); Та хай йому абищо! Добре, що не в одній хаті живемо (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 158).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 3.

Поділитися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •