АБА́Т, а, чол.

1. Глава католицького чоловічого монастиря; ігумен. Монахи підлягали суворому уставу: вони повинні були беззаперечно коритись своїм начальникам — абатам (Історія середніх віків, 1955, 11).

2. У Франції — католицький священик.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 2.

Поділитися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •