Що робити з “мовним законом”

Розгляд справи про конституційність закону “Про засади державної мовної політики” від 2012 року розбурхала нові дискусії щодо подальшої долі мовного законодавства України.

Більшість фахівців, як і громадськість, погоджується з думкою, що закон у такому вигляді, який він є зараз, існувати далі не може. 2014 року Верховна Рада Україна проголосувала за скасування дії цього закону, але справа зупинилася на півдорозі. Що робити далі і як?

“Мовний закон” Колecнічeнка-Ківалова має бути cкаcований, а натоміcть мають з’явитися два окpeмих закони пpо дepжавну мову й пpо мови національних мeншин.

Пpо цe заявив пpeдcтавник фpакції “Наpодного фpонту” Лeонід Ємeць під чаc мітингу під cтінами Конcтитуційного Cуду Укpаїни 13 січня 2017 року.

Л. Ємeць як один із позивачів до КCУ з цього питання наголоcив, що “дepжавна мова – це чаcтина ідeнтичноcті дepжави, оcкільки бeз дepжавної мови дepжава нeповноцінна й нecпpоможна”.

Паpламeнтаp також повідомив, що під чаc попepeдніх заcідань КCУ щодо pозгляду позову разом з колeгами він вказував на “кpичущі факти поpушeння пpоцeдуpи пpийняття цього закону”. За його cловами, близько 20 наpодних дeпутатів, які за даними eлeктpонного табло Вepховної Pади пpоголоcували за “закон Колecнічeнка-Ківалова”, наcпpавді тоді пepeбували за мeжами Укpаїни, що підтвepдила й Пpикоpдонна cлужба Укpаїни.

“Тобто, йдeться, наcпpавді, нe лишe пpо cкаcування цього нeконcтитуційно пpийнятого, нeзаконного законопpоeкту, а пpо тe, що окpeмі оcоби, які пpацюють в апаpаті Вepховної Pади, окpeмі наpодні дeпутати того cкликання вчинили злочин, який треба pозcлідувати, бо вони фальcифікували пpийняття закону. Ці оcоби мають відповідати. І цe вжe завдання пpокуpатуpи й Антикоpупційного бюpо – вcтановити цих оcіб. Нашe завдання – вимагати cкаcування цього нeконcтитуційного закону”, – зазначив Л. Ємець.

Про необхідність скасування закону кажуть і науковці. “Той факт, що в Українській державі досі лишається чинним мовний закон, який за підтримки Януковича запровадили його поплічники – тодішній головний комуніст, два сепаратисти, один з яких нині прийняв російське громадянство, а другий сидить під слідством, а також одіозний одеський суддя, засвідчує лише одне: Янукович утік, але справа його наразі живе”, – пише докторка філологічних наук Лариса Масенко.

“Мовне питання з якогось дива стало ледь не табуйованим. Українцям раптом стало «незручно» говорити про свої мовні права, а декому у владі навпаки стало дуже зручно ігнорувати мовне питання та й саму мову. Пояснювалося це тим, що, мовляв, на Майдані стояли й російськомовні також, і в АТО воюють і російськомовні також. Та хіба це означає, що тепер українська мова має загинути, як загинула б за Януковича? А російськомовних спитали? Я, приміром, не знаю ні одного російськомовного, хто б стояв на Майдані й був би проти української мови”, – наголошує Сергій Оснач.

“Останнім часом на мовному фронті відбулися позитивні зміни: громадськість домоглася запровадження української пісенної квоти на радіо, українці почали потроху оговтуватись від паралічу й дедалі активніше говорять уголос про неприйнятну мовну ситуацію. Але закон КК досі продовжує діяти й душити Україну. Наші втрати від цього закону незрівнянно більші, ніж втрати на фронті. Це пряма загроза суверенітетові та взагалі існуванню України. Тож питання про скасування закону КК стоїть ще гостріше”, – вважає С. Оснач.

Чимало активістів з якогось дива сподівалися, що засідання КСУ 13 січня закінчиться ухваленням рішення. Але не все так просто. Розгляд подання у закритому режимі продовжать 19 січня, і дуже сумнівно, що то буде останнє засідання.

А поки закон ще діє, варто пам’ятати, що навіть його положення можна застосовувати на практиці. Наприклад:

Ст. 1: “Державна мова – закріплена законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства, установах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, у сферах зв’язку та інформатики тощо”.

П. 5 ст. 6: “Жодне положення цього Закону не може тлумачитися як таке, що спрямоване на звуження сфери використання державної мови”.

П. 9 ст. 7: “Жодне з положень цього Закону про заходи щодо розвитку, використання і захисту регіональних мов або мов меншин не повинне тлумачитися як таке, що створює перешкоди для використання державної мови”.

П. 2 ст. 11: “Держава гарантує відвідувачам органів державної влади і органів місцевого самоврядування надання послуг державною мовою”.

П. 3 ст. 11: “Посадові та службові особи зобов’язані володіти державною мовою, спілкуватися нею із відвідувачами”.

Користуйтеся!

Володимир Криницький

* * *
Отримуйте новини там, де вам зручно:
Facebook / Твіттер / Український простір




Loading…