Зовнішній конфлікт України та Росії може перетворити російський сепаратизм в український радикалізм. Такі наслідки можливі через подальший розвиток військових зіткнень та терористичних актів.

Ситуація із російським сепаратизмом у Донецькій та Луганській областях не просто виходить із під контролю, а й загрожує пожвавленням українського радикалізму. Проте для підтвердження цієї думки потрібно оцінити ситуацію за допомогою умов виникнення радикалізму. До оцінки доцільно включити поведінку праворадикальної організації, а тепер вже партії «Правий сектор» та поведінку ВО «Свобода» правого спрямування. Ці партії та їхні похідні організації можуть стати провідниками українського радикалізму або ж тією іскрою, що стане його початком. Проте для цього потрібні необхідні умови.

Умова перша: втрачений Донбас – збурення населення

Думаю, жодна держава та її населення не хоче втрачати ані клаптика своєї землі. То ж що може статися, коли ми втратимо Донбас? Українське населення може не витримати такого удару через низку причин, зокрема через розірвання стосунків з родичами, а також відчуття загрози для всієї нації. Кожний українець відчує особисто загрозу для себе. Тоді консолідація української нації може перетворитися у радикалізм. Радикалізм, який виглядатиме у двох образах: повна недовіра до української влади та самовільні дії проти російського агресора. Такий сценарій можливий, якщо виходити із логіки того, що не вирішене гостре питання безпеки кожного українця – це завжди радикальні дії населення. І тут варто наголосити на безпеці життя, яке може відібрати війна.

Умова друга: Праворадикальна партія у Верховній Раді – радикалізація, необдумані радикальні та популістські рішення

Тут варто звернути увагу на поняття «праворадикальна партія». Сьогодні в Україні я можу сказати про одну лише партію, яка цьому відповідає – це «Правий сектор». Проте залишається питанням ще, чи буде вона радикальною у парламенті, а чи, потрапивши до Верховної Ради, стане помірковано-популістською. Інше відкрите питання – це достатня суспільна підтримка такої партії. Поки, що запит на таку партію в населення не відповідає дійсності, проте все може змінити виконання першої умови – втрата Донбасу. Таким чином, радикальна партія в очах українського суспільства має стати справді радикальною у процесі прийняття рішень у стінах парламенту.

Умова третя: Єдине бачення зовнішнього ворога

Іще на початку року я не сумнівався у тому, що лише українці західних та центральних регіонів України бачили зовнішнього ворога у Росії, а східні та південні регіони говорили про фашистів у Києві. Сьогодні ж ситуація вимальовується в іншому напрямі. Жителі Донбасу відчувають, що російські військові та так звані народні ополченці – це не визволителі чи захисники, а бандити і загарбники. Проте російські ЗМІ далі годують українців Донбасу тим, що в Києві фашисти. Як результат такої пропаганди – невизначеність у діях жителів Донбасу. Хоч така невизначеність лише тимчасова і виконання умови про єдине бачення ворога буде посилюватися і його остаточне прискорене формування можливе при втраті Донбасу.

Отже, як ми бачимо перша умова про втрату частини території є вирішальною, проте інші дві є тими, без яких не може розвиватися український радикалізм. Тому виходячи із логічних міркувань, не роблячи ніяких прогнозів, якщо ж ситуація із Донбасом не вирішуватиметься, то навіть історія з частковим захопленням території стане колосальним стрибком у бік радикалізму. Хоч залишається питання: чи готові українці стояти за Донбас, щоб це породило радикалізм?

Олександр Бублик
alexpolitik@gmail.com

Поділитися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Leave a Comment