Розпродаж країни

Україну охопила революційна гарячка. Мітингувальники штурмують Адміністрацію президента, журналісти, ризикуючи життям, дістають «гарячі» кадри, військові спецвідділи виконують свої накази, політики тікають з Партії Регіонів, опозиція вимагає дострокових президентських і парламентських виборів, інші жителі країни конвульсивно переглядають новини, кусаючи кулаки і заламуючи пальці. А пан Президент, тим часом, скликає у Межигір’ї нараду та думає над тим, чи вводити надзвичайний стан в Києві.

 

[adsense_id=”1″]

Насправді, дуже вигідно. Оскільки за Законом України Про надзвичайний стан, яким в цьому випадку, наш уряд буде керуватись в першу чергу, статтею 22-ою в період надзвичайного стану забороняється проведення страйків, мітингів та демонстрацій. А стаття 14 цього ж закону говорить про неможливість в даний період зупинення діяльності Президента України та Верховної Ради, чого так люто домагається опозиція та власне мітингувальники.

Якщо ж МВС України і Віктор Федорович і справді дійдуть згоди щодо введення надзвичайного стану, то можна буде й надалі спокійно вести свої справи, про які мова йтиме далі. Цікаво поглянути на реакцію громадян, котрі так палко вимагали «братерства» з Росією тепер. Адже Віктор Федорович не просто так вирішив обійти асоціацію на останньому повороті. За інформацією російських ЗМІ, Росія запропонувала нашій державі у разі відмови від зближення з Євросоюзом таку собі компенсацію у розмірі 15 мільярдів доларів. Але не все так солодко, як здається. Оскільки третина цієї суми буде видана в якості кредиту Україні (тобто наша держава залізе в нові російські борги). Решта суми піде для закриття або реструктуризації інших українських боргів, а також для приватизації низки стратегічних об’єктів Росією. То чи це не рабство? Нові борги, нові пани і ті самі кріпаки. І тільки ж вже 21 сторіччя, в якому, на жаль, ведеться те саме войовниче захоплення території та ресурсів, змінились лише методи війни. Де ж наша територія, мова, наша нація і наш, власне, народ? Де ж оте сміхотворне «покращення» для українського саме люду?

Такий виходить парадокс: для власного народу – ні роботи, ні землі, а от для інших – майже все, головне, щоб платили. Підтвердженням цьому є небезпідставні чутки про найближчий робочий виїзд пана Президента до Китаю, під час якого буде обговорюватись нова угода на 50 років між Україною та Китаєм. Згідно цього 50-тирічного плану 3 мільйони гектарів української землі буде використовуватись для вирощування м’яса та зерна для китайських споживачів. Ця угода – значний крок для Китаю, оскільки Україна має всі можливості для ведення сільськогосподарського бізнесу. Для початку Україна має надати Китаю 100 000 гектарів високоякісних угідь східної частини країни, надалі ж площа ріллі повинна бути розширена до 3 мільйонів гектарів. На жаль, зиск з цієї угоди має лише Китай, як не сумно. Звичайно, вартість інвестицій доволі велика, зараз говориться про те, що сума операції перевищуватиме 2,6 мільярдів доларів, але, будучи реалістом, не важко здогадатись, куди підуть ці кошти.

Найсумніше те, що уряд країни на чолі з президентом не мають тієї національної свідомості, яку вони, в першу чергу, повинні демонструвати народові. Вбиває також реакція пана Президента на події сьогодення. Та жоден лідер цивілізаційної демократичної держави негайно піднявся би, закликав до дій, до покарання винних, якщо він сам, звичайно, у цьому не замішаний, а не займався би у своєму кабінеті розпродажем країни.

Галина Субота

* * *
Отримуйте новини там, де вам зручно:
Facebook / Твіттер / Український простір




Loading…