Путін – Каддафі-2?

“Цієї трагедії не було б, якби на тій землі був мир, якби не відновилися бойові дії на південному сході України”, – наводить ИТАР-ТАСС слова президента РФ Путіна невдовзі після падіння малайзійського пасажирського літака біля україно-російського кордону 17 липня.

Російський лідер не забарився зі звинуваченнями на адресу української влади і оголосив про її відповідальність за “трагедію”, що трапилася на контрольованій проросійськими бойовиками території. Один з найбільш артикульованих акцентів риторики Путіна – про безупинне роздмухування бойових дій на Донбасі, а його неприховане бажання – аби війна розійшлася на весь південний схід України. З його слів зрозуміло, що від будь яких реалій розслідування катастрофи міжнародними фахівцями, Путін наполягатиме на віртуальному повстанні “половини населення України”, які “підтримують його політику” та “не визнають київської влади”, як і наполягатиме на непричетності Росії до збиття літака.

Згадуючи про 2011 рік, після падіння режиму Каддафі у Лівії, колишній міністр юстиції Мустафа Абдел-Джаліл зізнався БіБіСі, що полковник персонально віддав наказ на здійснення терористичного акту у Локербі (Шотландія) у грудні 1988 року, коли було підірвано пасажирський літак авіакомпанії PanAm. Порівняння колишнього лівійського лідера з теперішнім лідером РФ не означає, що Путін теж віддав прямий наказ на знищення пасажирського літака, але показує прямі аналогії з його публічним ставленням до теракту. Каддафі після вкрай тривалого, багаторічного дослідження ФБР та ДГК, услід за поширенням санкцій, безкінечними переговорами тільки у 2001 році зважився віддати одну людину у в’язницю – Абдельбасета аль-Меграхі.

Менталітет таких лідерів країн із великими запасами природних ресурсів не дозволяє їм визнавати поразок та помилок, це їм не по кишені, адже система керування їхніми корумпованими схемами дуже нестабільна, і народна підтримка має бути дуже висока, щоб уникнути народних повстань. Путін так само, не збираючись покидати пост лідера країни, розуміє, що визнання причетності до бойовиків “Новоросії”, які збили пасажирський літак з майже 300-ма пасажирами, матиме катастрофічні наслідки. Добре знаючи, яка доля чекала лівійського автократа, згадуючи про долю Януковича, російський президент привселюдно звинувачує лідерів України не для того, щоб уникнути засудження світової спільноти – цього він не уникне у кожному разі, але у розрахунку на росіян, які йому довіряють та пишаються його агресивним підходом до зовнішньої політики РФ.

Андрій Сагайдак
A.Sagaidak1@uni.brighton.ac.uk

Поділитися:
* * *
Отримуйте новини там, де вам зручно:
Facebook / Твіттер / Український простір