По кому подзвін Чорнобиля

На в’їзді у “зону” минаємо два блокпости: у Дитятках – при в’їзді у 30-кілометрову зону відчуження, і у Лелеві – перед 10-кілометровою зоною. На першому – паспортна перевірка, як на умовному кордоні з якоюсь «ЛНР». Це – зона відчуження. Інший вимір.

Стела на вїзді в Чорнобиль

Ми їдемо у прес-тур, організований до 30-х роковин Чорнобильської катастрофи. Група – понад 100 журналістів. Обговорюємо казус: не акредитували представника московської агенції ТАСС.

Голова Державного агентства з управління зоною відчуження Віталій Петрук розповідав на брифінгу: «Загальний вплив радіації у зоні зменшився в 10 000 разів. За 30 років ситуація там стабілізувалася».

Зупиняємося на будівництві сховища відпрацьованого ядерного палива сухого типу, яке називається СВЯП-2. Сюди збираються акуратно перенести усе радіоактивне сміття, що лишилося після аварії на ЧАЕС і зупинки трьох реакторів. СВЯП-2 нагадує колумбарій десь на Байковому цвинтарі: бетонна брила, у якій зроблено округлі ячейки для захоронення капсул з ядерними відходами. Термін служби його – 100 років. Що буде далі – ніхто не знає. Заступник начальника проекту СВЯП-2 Володимир Дуда каже: “Через 100 років уже будуть інші технології, прийматимуться подальші рішення про можливу переробку або перепоховання палива”. Але ж період напіврозпаду трансуранових елементів, що наявні у 10-кілометровій зоні – 24 000 років!

Переїжджаємо ближче до ЧАЕС – туди, де йде монтаж так званого “Нового Безпечного Конфайнменту” (НБК або Арки). Його планують здати в експлуатацію у 2017 році, – розповідає нам Петро Британ, спеціаліст із координації будівництва НБК. Металеву суперміцну Арку насунуть зверху на Саркофаг, який 30 років тому збудували над пошкодженим 4-им реактором. Знову-таки, як каже Британ, безпечність конструкції гарантована лише на 100 років. Але ж для нації, для народу 100 років – це одна секунда. Що ж далі, люди добрі?

Переїжджаємо ще кілька кілометрів і оглядаємо адмінкорпус ЧАЕС і пам’ятник ліквідаторам біля нього. До нас приєднується головний інженер ЧАЕС Андрій Білик. Він займається і досі, через 30 років, тим самим, що й раніше: ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Розповідає, як і коли зупиняли діючі блоки (слава Богу, їх було лише три – а планувалося збудувати 16). Перелічує заходи із захисту довкілля від радіонуклідів. Андрій Білик не підтверджує, що на території зони зберігатиметься ядерне паливо з інших країн. Однак не виключено, що сюди звозитимуть зберігатися відпрацьовані паливні елементи з трьох українських атомних станцій – Хмельницької, Рівненської і Южно-Української. Судячи з розповіді головного інженера, роботи у зоні ЧАЕС вистачить ще на кілька століть.

Перед тим, як повертатися додому, зарулюємо у місто Прип’ять, яке колись пафосно називали Атомоградом – за 4 км від станції. На в’їзді нас зустрічає Ісус на хресті: дерев’яне розп’яття, перед яким стоїть застережний знак – трилисник радіоактивної загрози. Пригадується застереження з біблійного “Апокаліпсису” про падіння отруйної Зорі Полин (а чорнобиль – це сорт цієї гіркої трави).

У самому ж місті Бога ніде не видно, лише радянські зірки і сліди комуністичного режиму, герби СССР на дахах дев’ятиповерхівок. Крізь будинки проросли дерева, жахають провалля вікон і тріщини стін. З порожньої іржавої телефонної будки, втім, можна подзвонити по мобільному – покриття тут є. Готель “Полісся”, ресторан, клуб енергетиків, колесо огляду, трансформаторна підстанція – скрізь бачимо покинуті руїни, декорації для серіалу “Ходячі мерці”…

Чорнобиль, Фукусіма, Трімайл-Айленд – три жахливі знаки атомної біди. І це усього за 60 років існування атомної енергетики, навіть не 100, на які нам пропонують сміливо зазирнути у майбутнє! Тепер ми розуміємо: прогрес у ХХI столітті – це не атомні реактори, а сонячні батареї, вітрові і біологічні станції. Це нехай дорожчі технологічно, але набагато безпечніші для людства способи видобування кіловатів і кілоджоулів. Хоча б той-таки газ, імпортований або сланцевий – попри всі політичні проблеми, з ним пов’язані, він не може завдати людям стільки шкоди.

Маю і особисті причини для нелюбові до “мирного атому”: ліквідатором наслідків катастрофи у Чорнобилі була моя мати. Мамині друзі й вона сама багато жартували, розповідаючи анекдоти про Чорнобильську аварію. Це був чорний гумор, до того ж антиурядовий. Але ніхто з них не боявся комуністичного режиму, казали: “Далі Прип’яті не пошлють!” У 49 років мати захворіла й стала інвалідом, на 53-ому році життя померла від хвороби судин.

Атомна енергія і нечиста, і недешева у підсумку. Лише на будівництво Арки вгатили близько $2 млрд, як повідомив Віталій Петрук, а інші витрати? А тисячі життів ліквідаторів і “партизанів” із підрозділів хімзахисту? Бо людина навіть теоретично досі не вирішила, що робити з ядерними відходами. Для відпрацьованого палива, період напіврозпаду якого становить десятки тисяч років, потрібні вічні саркофаги й могильники, а не розраховані на 100 років. Ми й зі звичайним сміттям не всюди можемо впоратися, а тут – постійна радіоактивна зараза і загроза. Німеччина ж знайшла у собі мужність і політичну волю відмовитися від атомної енергетики – категорично й назавжди! Та навіть наша сусідка Литва закрила свою єдину Ігналинську АЕС, і рада з того.

Президент Петро Порошенко оголосив 2016-й роком пам’яті про Чорнобильську катастрофу. Однак за розмовами про героїзм чорнобильців, про трудовий ентузіазм будівників Конфайнменту йде у тінь головне питання: а чи потрібна нам така енергетика взагалі? Треба ж не лише пам’ятати, а й дивитися наперед – трохи далі, ніж на 100 років.

Дитятки 2КПП «Дитятки»: далі – 30-кілометрова зона

Стела на вїзді в ЧорнобильСтела на в’їзді в Чорнобиль

Дуда у ХОЯТ-2Заступник начальника проекту СВЯП-2 Володимир Дуда (у білій касці) показує “колумбарій”: нове сховище відпрацьованого ядерного палива

Будується Арка4Неподалік від реактора, накритого Саркофагом, будується Конфайнмент (Арка)

Петро Британ03Петро Британ, спеціаліст із координації будівництва Конфайнменту, каже, що Арку закінчать зводити 2017 року

Будівник Арки виходить на перекурБудівник Арки виходить на перекур

Будівники Арки у курильціБудівники Арки у курилці

Рамка радіаційного контролю2Працівники ЧАЕС і будівельники Конфайнменту перед тим, як зайти у їдальню, проходять через рамку радіаційного контролю

Памятник ліквідаторам біля адмінкорпусу ЧАЕСПам’ятник ліквідаторам аварії біля адмінкорпусу ЧАЕС

Журналісти з Андрієм БіликомЖурналісти спілкуються з головним інженером ЧАЕС Андрієм Біликом (у центрі)

Припять стелаСтела на в’їзді в Прип’ять

енергетикМісто Прип’ять, БК “Енергетик”

ЕлектромобіліМісто Прип’ять. Дитячі електромобілі зупинилися 30 років тому

Заборонена зона УкраїнаЗаборонена Україна: 30-кілометрова зона навколо ЧАЕС

Ігор Кручик
Фото автора

* * *
Отримуйте новини там, де вам зручно:
Facebook / Твіттер / Український простір




Loading…