Наближається дефіцит “писак”

Такого висновку можна дійти з огляду на тенденції розвитку аудиторії Інтернету. Збільшується кількість користувачів мережі, сайтів, але непропорційно мало росте кількість тих, хто щось пише.

 

 

Середньостатистичного користувача Інтернету можна охарактеризувати, як “клікуна”. Він активно “лайкатиме”, твітитиме та буде іншими способами “шарити” тексти, написані іншими людьми, при цьому самостійно не здатен написати й кількох “читабельних” абзаців. Все закономірно: людина – істота лінива, й спосіб отримання інформації та розваг шукає той, який є найлегшим і найпростішим. Справді, навіть маючи блог, значно легше перепостити чийсь запис, ніж писати самостійно. Це добре видно на прикладі ЖЖ – один з керівників сервісу Ілля Дронов нещодавно повідомив, що лише 3,5-4% користувачів LiveJournal створюють контент. І десь такий же відсоток змісту ЖЖ є оригінальним контентом. Все інше – копіпасти й перепости. Нескладно зрозуміти, що приблизно така ж ситуація і в блогосфері загалом.

 

З іншого боку, Інтернет, що зростає шаленими темпами (якщо я не помиляюсь, щодня у світі з’являється близько 80 тис. нових сайтів) потребує все більше й більше людей, котрі володіють словом. При цьому, все більшої цінності набувають не лише таланти, котрі своїми словами можуть спонукати клієнта до дії (покупки чи голосування за щось), а й звичайні “переказувачі”, тобто, рерайтери. Контенту потрібно все більше, і хтось має його створювати.

 

Створення текстів – завдання не таке легке, як це здається. Недарма дуже багато “веб-майстрів” шукають, качають і використовують різноманітні програми-синонімайзери, покликані унікалізувати вже написані тексти. Але ж всі ми знаємо, що подібні програми не мають відчуття мови, стилю, не вміють правильно компонувати статті. Особливо помітно це стає, коли питання стосується не аналітичних, а синтетичних мов.

 

Написання і переписування текстів наразі коштує не дуже багато, але можна зпрогнозувати, що поступово вартість унікального контенту зростатиме. У цей процес може втрутитись технічний прогрес – якісь генії можуть придумати програму, котра самостійно чи з мінімальною участю адміністратора створюватиме “олюднені” тексти. Та все ж, думаю, надати програмі якихось “особистих” рис – завдання нереальне. Тобто, у написаних машиною текстах не буде душі, авторського стилю.

 

Таким чином, для “писак” поступово наближається золота ера. Можливо, вона не буде тривалою, і люди вигадають якісь нові, не текстові, способи подачі інформації. Але певний час золота ера триватиме, і почнеться вона вже досить скоро.

 

З іншого боку, Інтернет накладає свій відбиток на манеру письма й подачі матеріалу. Раніше я досить багато писав наукових статей, вільно працював з джерелами (мається на увазі їх прочитання, критика й інтерпретація). Зараз, розпочавши писати науковий текст, я зіткнувся з тим, що працювати у колишній спосіб мені досить важко. Так і тягне звернутись до вже звичного Інтернет-стилю.

 

Тих, хто зумів дочитати до кінця, прошу висловити свою думку стосовно написаного вище. Дякую.
 



 

* * *
Отримуйте новини там, де вам зручно:
Facebook / Твіттер / Український простір




Loading…