Листопадовий

1 листопада і річниця Листопадового чину. Вперше я дізнався про цей день у 1990 році…

Тоді вже можна було дозволити собі значно більше, ніж за часів Брєжнєва чи Андропова, і люди дозволяли – особливо галичани.

1 листопада 1990 року (мені тоді було 13) я транзитом був у Львові. З потяга ми мали пересідати на автобус і їхати далі, тому з залізничного вокзалу трамваєм (здається) їхали до автостанції на Підзамче. Там ще є автостанція?

Час був передвечірній, вже сутеніло, і Львів мене вразив так, як ніколи до цього: на кожному будинку висів синьо-жовтий прапор, а в кожному вікні горіла свічка… Це було неймовірне видовище, і мені здається, що воно мало на мене дуже великий вплив. Звичайно, я знав, що Львів – це місто бандерівців і ще там когось, та я вже там був не вперше, і для мене Львів і Київ були двома рівнозначними величинами, двома улюбленими містами. Але такого Львова я ніколи ще не бачив.

Я тоді запитав у свого тата – що це все має значити, і отримав коротку відповідь (комуніст, ага) про 1 листопада і Листопадовий чин. Цього було явно замало, тож пізніше я повернувся до процесу збирання інформації з історії ЗУНР і України загалом. І, напевне, став ще більше любити свою Батьківщину та її народ.

А ще з тієї поїздки запам’яталось, що у якомусь кіоску чи на автостанції продавали газету “За вільну Україну!” та календарики з портретами Грушевського, Шухевича, Стецька, Бандери

Отаким було моє знайомство зі Львовом, що відзначає якусь важливу дату 🙂

Олесь Верес

* * *
Отримуйте новини там, де вам зручно:
Facebook / Твіттер / Український простір




Loading…