Путін купив собі Україну, – американські ЗМІ

Скільки коштує купити собі країну? Запитайте в Путіна. Щойно він придбав собі одну. За $15 млрд міфічних вкладів, потенційну знижку на газ та ще щось, про що ніхто не знає, у вівторок він домовився з таким собі громадянином Януковичем, пише американський часопис POLITICO.

Саме такий вигляд має сплата за рішення Януковича вести Україну назад на схід, до сфери впливу Путінської Росії, скасувавши підписання так тяжко підготованої угоду про асоціацію і зону вільної торгівлі з ЄС, що її він мав підписати у кінці листопада. Німецький Der Spiegel вже назвав ці події “найбільшим успіхом року” Путіна.

Звісно, є 45 мільйонів українців, які здебільшого виступають проти подібного розпродажу країни і сотнями тисяч на майданах всієї України вимагають євроінтеграції. І є сама Україна – з катастрофічним станом економіки, жахливою корупцією та небезпечною близькістю Росії, яка так і не відмовилася від своїх імперських претензій до української території – на межі геополітичного розлому між путінізмом та ЄС.

“Йдеться про Росію. Про бажання Путіна відновити свій вплив у ближньому зарубіжжі, серед колишніх республік Радянського Союзу, не так давно втрачених”, – говорить сенатор Джон Маккейн. Непримиренний критик Путіна, Маккейн щойно прибув із Києва, і розповів про свої враження від зустрічі з понад 200 тисячами демонстрантів на головній площі Києва, що останнім часом відома у світі як Євромайдан. “Це було одне з найдивовижніших відчуттів, коли відомий український співак, чия пісня “Стіна” стала неофіційним гімном нової української революції, гукав зі сцени: “Стрибайте, кому не подобається Росія!”, і 200 тисяч мітингувальників стрибали як один”.

Якщо Маккейна захопила енергія людей на площі, то інший Путінський ворог з’явився просто на сцені – колишній президент Грузії Михаїл Саакашвілі. Він говорив з українськими протестувальниками українською мовою, і відзначив, що масові демонстрації показують, що український народ не кориться Путіну і прагне до Європи.

“Це геополітична революція”, – сказав Саакашвілі, – “бо люди вимагають європейського майбутнього, і вони здебільшого налаштовані проти Росії… Це незворотній процес зміни геополітичної орієнтації і настроїв народу… Люди пов’язують із Росією бідність, безгосподарність і корупцію… Росія викрала велику перспективну європейську країну з порогу Європи”, – сказав він.

Мабуть, найбільш яскравим моментом цього українського повстання було повалення пам’ятника Леніну, адже старосвітська ікона радянського устрою усе ще панувала над Києвом.

Але чому ж увесь цей час мовчить Вашингтон? Спершу здавалося, що все вирішуватиметься Європейським Союзом та Україною. Адміністрація Обами вважала, що було б не дуже добре і мало допомогло б, якби розрослася ще одна американсько-російська суперечка – через Україну. Вакуум мав заповнити Європейський Союз.

Але коли сотні українських поліцейських та військових напали на протестувальників у спробі очистити площу, саме в розпал протистояння у Києві з’явилася помічник держсекретаря США Вікторія Нуланд, яка власноруч роздавала печиво та бутерброди поліцейстким та мирним протестувальникам. Фото з цими подіями обійшло провідні ЗМІ світу, а риторика США стала набагато жорсткіша. Але й російські державні ЗМІ назвали київські події “державним переворотом”, фінансованим та координованим США та ЄС.

Утім, досі не було жодного слова від самого президента Обами, і, ймовірно, не буде найближчим часом. З самого початку свого президентства Обама прагматично вибудовував стосунки з Росією, вважаючи за краще робити з ними бізнес, коли це можливо і не вдаватися до повчальних висловлювань та погроз, як це часто було з боку американців раніше.

Критики зовнішньої політики Обами, цілком імовірно, додадуть цього року Україну до списку американських поразок. Саме це сказав Маккейн: “Звісно, Путіна надихнула відсутність реакції з нашого боку. Ми повинні відновити наш вплив у кожній точці світу – чи це Японія, чи Південна Корея, чи Близький Схід”, – сказав він. “Ми повинні знову брати участь у світових справах. Це не означає конфліктувати. Це означає – здійснювати керівництво, на яке здатні лише США”.

Однак те, що Обама не нарікає на Путіна, не означає, що він не роздратований. Може Обама й не мав чого сказати про мільйони протестувальників в Україні, які мріють про європейське майбутнє. Він нічого не сказав про Януковича та його угоди з Кремлен, чи про ціну на російський газ. Але він не втратив можливості для своєї дипломатичної відповіді росіянам, коли стало ясно, що президент США, перша леді та вищі посадові особи не відвідають Олімпійських ігор у Сочі, запланованих, як тріумф Путіна.

Susan B. Glasser

* * *
Отримуйте новини там, де вам зручно:
Facebook / Твіттер / Український простір




Loading…