Копіпаст крокує світом

Нещодавно один із колег зі спільноти Український дайджест блогосфери виявив, що статті з його блогу регулярно публікуються на іншому сайті.

Зчинився невеличкий гармидер на кшталт “у-мене-крадуть-інтелектуальну-власність“. Про свою незгоду з такою постановкою питання я в коментарях заявив, але належного розуміння не знайшов, тож хочу сьогодні викласти власний погляд тут.

Отож, трішки про копіпаст. Він зараз усюди. І не завжди це – зло і злочин. Всі інформаційні агенції передруковують одна в одної новини, а іноді – й аналітичні статті, для більш повного інформування своїх читачів. Яндекс періодично аналізує новини, що транслюються у його стрічці. Геть докладно я не слідкую за цим аналізом, але кілька разів ми публікували звіт Яндекса, для загального ознайомлення не обов’язково мати найсвіжіші дані. Звіт – ось тут, повірте – змінилось мало.

Йдемо далі: існує таке поняття, як “плагіат“, уособленням якого в Інтернеті частково є копіпаст. Спочатку – визначення плагіату, далі – чому “копіпаст” не дорівнює “плагіат”.

“Плагíа́т – привласнення авторства на чужий твір науки, літератури, мистецтва або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора”.
Вікіпедія

Ось ця цитата – типовий копіпаст. Але, разом з тим, це – не плагіат, оскільки я вказав джерело інформації, і будь-хто із зацікавлених читачів може перейти звідси на Вікіпедію, перевірити наведений мною уривок та пошукати для себе щось цікаве.

Будь-яка опублікована у будь-який спосіб інформація є вільною для її споживання та використання. Це – один з головних принципів інформаційного суспільства (вільний доступ до інформації та її споживання й використання). Тобто: не хочете, аби вашу інформацію використовували – не публікуйте її. Якщо ж опублікували – утріться, будь ласка. Ви дали своїй статті путівку в життя.

Таким чином, републікація статей чи будь-якої іншої інформації з будь-якого ресурсу (електронного, друкованого, мальованого тощо) є законною і цілком звичною справою – за умови зазначення джерела походження. Якщо один сайт передруковує статті з іншого, ставлячи при цьому посилання на джерело – це не крадіжка, а реклама 🙂

Є ще закиди стосовно того, що у таких випадках зазвичай закривають лінки від індексації. Гм… вибачайте, друзі, але технічний бік гіперпосилання – особиста справа власника сайту, що скопіював матеріал. Він нікому не зобов’язаний роздавати свої показники. Хіба, якщо він такий альтруїст, як я, то не закриватиме посилання 🙂 А так – усе правильно: посилання є, за посиланням зацікавлені користувачі можуть перейти на сайт-джерело. Всі формальні моменти у нормі.

Тож коротенько підсумую: у випадку, коли статтю републікували на іншому сайті із зазначенням джерела та посиланням – ні про який плагіат мови бути не може. І погрози стосовно блокування сайту провайдером чи хостером – абсолютно безпідставні. Це – звичайний мережевий копіпаст, який вам може зашкодити лише з огляду на індексацію статей пошуковими роботами. Та шановні! Якщо ви працюєте для читачів, а не для роботів – яка вам до того справа? Правда ж?

Поділитися:
* * *
Отримуйте новини там, де вам зручно:
Facebook / Твіттер / Український простір

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*