Хорватська “Буря”, що змела окупанта

4 серпня 1995 року почалася операція Збройних сил Республіки Хорватії “Буря”, яка фактично поклала край Війні за Незалежність Хорватії.

Генерал Анте Готовіна й президент Хорватії Франьо Туджман
Генерал Анте Готовіна й президент Хорватії Франьо Туджман

Протягом операції “Буря” (4−7 серпня 1995 року) хорвати звільнили майже 11 тисяч квадратних кілометрів – понад 18% території Хорватії, які до цього перебували під контролем сепаратистського утворення Сербської Країни. Разом із “Блискавкою” ця воєнна операція стала однією з ключових протягом війни.

Операція розпочалася 4 серпня о 5 годині ранку потужним артилерійським і ракетним вогнем хорватської армії на 630-кілометровій лінії фронту з одночасною атакою хорватських військ та спецпідрозділів поліції на сербські позиції від Ясеноваца на сході до Босанско-Ґрахово на півдні. Безпосередньо перед атакою хорватська військова авіація атакувала центри зв’язку і командні пункти противника (Єлавац, Петрова гора, Банскі-Грабовац і Бунич).

Ударну силу на головних напрямах атаки становили гвардійські бригади за підтримки спеціальної поліції МВС та 1-го Хорватського гвардійського корпусу і домобранських та резервних частин. Від Велебіту через село Светі-Рок в напрямку Кніна пробивалися спеціальні підрозділи поліції. Вертолітним десантом в глибокий тил ворога проник 1-й Хорватський гвардійський корпус. Північніше з району Капели через Слунь і Раковицю з одного та Кореницю і Плітвіцу з другого боку наступали сили 1-ї Гвардійської бригади задля з’єднання з 5-м корпусом Армії Боснії і Герцеговини з метою розблокування анклаву Біхач. Взяття перевалу Любово і нейтралізація ворожої повітряної бази в Удбіне було завданням 9-ї гвардійської бригади. Територію Банії було оточено з кількох напрямків. Ударною силою в напрямі Петріня, де ворог чинив запеклий опір, і далі в напрямку Ґліни була 2-а гвардійська бригада. Підрозділи 3-ї і 5-ї гвардійських бригад у той час перебували в стані боєготовності на крайньому сході Хорватії на випадок будь-яких ворожих пересувань.

domobranci

Протягом першого дня операції глибина проникнення хорватських військ становила від п’яти до п’ятнадцяти кілометрів, а опорні пункти ворога взято в кільце або півкільце. Вже другого дня операції проведено вісімдесят відсотків запланованих бойових завдань. Більшість окупованих хорватських міст була знову вільна, святкували визволення Костайниця, Петріня, Ґліна, Слунь, Грачац, Обровац, Дрніш. Святкували і в Кніні, який був центром ворожого заколоту, та водночас прадавнім хорватським королівським містом. Святкувала вся Хорватія.

За винятком Бенковацької бригади, сили 7 і 15 корпусу Країни було розбито вже першими ударами, і вони в безладді відступили до Баня-Луки. Один домобранський полк провів на цій ділянці фронту обхід з Дінари у бік Києво. Спеціальні підрозділи поліції скористалися зайнятими ще 1993 року позиціями на горі Велебіт і швидко просувались до Грачаца, взяли його і зупинилися, щоб пропустити ворога, який відступав з Кнінської Країни та з-під Шибеника в Боснію.

Зі своїх позицій біля Ґрахово хорватські війська 4 серпня сильно обстріляли Кнін, випустивши за кілька годин близько 2000 снарядів. Вранці 5 серпня, близько 9:30, досягнуто найголовнішого успіху операції: 7 Гвардійська бригада з частинами 4-ї Гвардійської бригади увійшла в залишений Кнін, що символічно означало кінець Країни.

У напрямі Врліки і Дрніша проривалася одна піхотна бригада і один полк ополчення, які біля Дрніша наткнулися на короткочасний опір. Незабаром було визволено Врліку, Дрніш і Бенковац. Розгромлені сербські війська відступили до Ліки та Боснії.

* * *
Отримуйте новини там, де вам зручно:
Facebook / Твіттер / Український простір




Loading…