“Хочемо союзу з Росією”

Плакати саме такого змісту з’явилися останніми днями у кількох великих містах Сербії.

Хоч загалом країна відома своїм русофільством, раніше такі акції були здебільшого ініціативами різноманітних маргінальних організацій на зразок “Південної республіки“. Зараз сербські політики стверджують, що акція масова і вони мають широку суспільну базу. У кампанію включилися проросійські ЗМІ Сербії, Чорногорії, Республіки Сербської.

Ми попросили прокоментувати ситуацію про підтримку громадськістю “союзу з Росією” белградського журналіста, громадського діяча Слободана Йовановича. Йому слово:

У Сербії, і не лише в Сербії, існують організовані сили радикальних сербів, яких, коли я про них пишу, називаю “печерними”, оскільки вони підтримуються брудними капіталами, що походять з доби балканських воєн, і об’єднані ненавистю до західних цінностей, власне Заходу, європейської інтеграції, працюючи при цьому неофіційними чи й нелегальними каналами.

Слободан Йованович - відомий у Чорногорії та Сербії журналіст, член Національної ради чорногорців Сербії, засновник “Чорногорського руху”
Слободан Йованович – відомий у Чорногорії та Сербії журналіст, член Національної ради чорногорців Сербії, засновник “Чорногорського руху”
Цими днями в Белграді, Нові Саді, Крагуєваці та інших більших містах Сербії на парканах та стінах з’явилися плакати зі словами “Хочемо союзу з Росією” за підписом “Патріоти”. Слід визнати, що не маю про них практично ніякої інформації і думаю, що це якась організація ad hoc, яких між радикальними сербськими націоналістами й русофілами чимало.

Акції такого типу – не новина. Було таких “плакатних” кампаній і раніше – проти НАТО, проти ЄС, за військовий союз із Росією, за конфедерацію із Росією тощо. Очевидно, що фінансово це підтримується напівзлочинними структурами й екстремістами, які виступають проти офіційної політики сербської влади, яка все ж таки спрямована на європейську інтеграцію.

Важко оцінити реальний ефект і відгук на цю кампанію, зате можливо дати політичний та ідеологічний зріз сербського суспільства, що може певним чином засвідчити ставлення громадян країни до ідеї такого “союзу”. Точніше, слід казати власне про етнічних сербів, оскільки в сербських громадян інших національностей такі прожекти захоплення не викликають. Не таємниця, що більшість сербів воліють якомога ближчих відносин з Росією – за моєю оцінкою, мабуть, не менше 4/5 загального складу етнічних сербів, враховуючи представників сербського народу в інших постюгославських державах. Але скільки з них могли б піти так далеко, щоб мріяти про “союз із Росією” – можна тільки здогадуватися.

Майже всі члени урядової Сербської прогресивної партії, як і її партнера по коаліції Соціалістичної партії Сербії дуже близькі до подібних ідей. Їхня проблема в тому, що вони перебувають у владі лише завдяки особисто прем’єрові й голові Сербської прогресивної партії (Александру Вучичу. – Ред.), який схиляється до європейського вектора розвитку, заразом виявляючи дива еквілібристики між ЄС і Росією. При цьому члени СПП у більшості – колишні радикали (члени Сербської радикальної партії. – Ред.), знані своїми русофільством, антиєвропейськістю і мріями про Велику Сербію. Сучасне ж великосербство дуже подібне до імперіалістичних амбіцій Кремля.

Слід зазначити, що без докладного дослідження громадської думки неможливо точно виявити суспільну підтримку запропонованого “союзу”. Думаю, що прибічники такого союзу в Сербії все ж переважають прихильників євроінтеграції або нейтралітету.”

* * *
Отримуйте новини там, де вам зручно:
Facebook / Твіттер / Український простір




Loading…