Еліс Бекташ. Зізнання

хоч я й не мусульманин римо-католицького обряду, раз-по-раз відчуваю потребу висповідатися

може, зараз і не найкращий час зізнаватися у своїй великій ганьбі, але я таки маю це зробити, бо тягар мовчання нестерпний, та й звідки в чорта я можу знати, коли насправді буде найкращий час

коли я командував ротою, обороняючи ділянку, врізану в краєвид, як ніготь у м’ясо, зі штабу нашої бригади щоденно отримував додатковий пай – банку консерви

велику овальну банку, в чиїй олійній черевині плавали шматочки оселедця

важко сказати, до чого я дійшов би, коли б спробував розтлумачити мотиви, з яких було видано такий наказ, поки солдати їли скромні порції рису й сочевиці без олії і приправ, тому й не думатиму про це

той додатковий пай я віддавав хлопцям з найдальшого бункеру

а олію залишав собі, щоб доливати у каганець з дуже чадним ґнотом

у світлі якого читав єдину книжку, знайдену в розваленому будинку, що слугував нам за командний пункт –

драйзерову «американську трагедію»

З боснійської переклав Володимир Криницький

* * *
Отримуйте новини там, де вам зручно:
Facebook / Твіттер / Український простір




Loading…