Дзенські притчі – коани

Сьогодні пропоную вам, шановні читачі, познайомитися із одним з різновидів східної (переважно японської) літератури, розповсюдженої серед послідовників Дзен-буддизму. Це коани – короткі притчі.

 


 

Зображення - blog.goo.ne.jp
Зображення – blog.goo.ne.jp

Коани не завжди мають логічну структуру й зміст, іноді можуть здатися беззмістовними, як для європейського читача, але буддисти знаходять в них саме той сенс, який закладали у ці тексти їхні вчителі. Хоча, навіть текстами коани назвати важко, бо ж передавалися вони здебільшого усно, і лише західні мандрівники, зустрівши в Японії таке цікаве явище, почали їх записувати.

Коанів загалом на світі існує дуже багато, іноді їх групують у окремі збірки й кажуть, що вони, буцімто, належать комусь із відомих (або невідомих, але його прагнуть зробити відомим) учителів Дзен.

Нас же коани цікавлять у першу чергу як літературне явище, а також як власне притчі – твори, котрі мають певну морально-етичну навантаженість.

 

***

Люби відкрито

Двадцять ченців і одна черниця вивчали дзен у відомого вчителя.

Черниця була досить симпатична, незважаючи на скромний одяг і дуже коротку зачіску. Кілька ченців закохалися в неї. Один з них написав їй любовного листа, наполегливо вимагаючи зустрічі наодинці. Черниця на лист не відповіла.

Наступного дня вчитель знову проводив заняття з групою, й коли воно закінчилося, дівчина встала й сказала, звертаючись до ченця, котрий їй написав: – “Якщо ти справді любиш, підійди і обійми мене”.

 

***

Заповіді

Один старий учитель Дзен записав поради для своїх учнів. Після того, як він помер, учні знайшли в його кімнаті ці записи. Ось що було написано там:

Ти живеш у світі, але не прив’язуйся до його праху, бо такий шлях справжнього учня Дзен.

Коли бачиш, що хтось інший робить добро, підтримай його і бери з нього приклад.

Коли побачиш помилки іншого, намагайся не перевершити його.

Будь такий, наче у тебе найповажніший гість – навіть якщо ти сам у темній кімнаті.

Неодмінно висловлюй свої почуття, але не більше, ніж це властиво твоїй справжній сутності.

Бідність – твій скарб, не міняй його на легке життя.

Людина може мати вигляд дурня, але не бути ним, а просто берегти свою мудрість.

Чесноти – плоди самодисципліни, вони не падають з неба, як дощ чи сніг. Скромність – основа всіх чеснот.

Для щирої людини кожен день – щасливий: час іде, а вона ніколи не запізнюється; ні чужі слова, ні сором не керують нею; якщо вона й засуджує, то себе, а не когось іншого.

Деякі речі, хоча й правильні, можуть усе ж здаватися неправильними. Позаяк правоту може бути встановлено лише через кілька століть, немає потреби вимагати негайної оцінки.

Живи ділом, а оцінки залиш Всесвіту.

 

***

Чому люди кричать

Якось мудрий вчитель спитав своїх учнів: «Чи знаєте ви, чому люди кричать, коли сваряться?».

Один з учнів відповів: «Люди починають кричати, бо втрачають спокій».

«Але навіщо кричати, якщо інша людина поряд? Хіба не можна говорити тихо? Навіщо кричати на інших, коли сердишся?».

Кожен з учнів запропонував свій варіант відповіді, але жоден не здався вчителеві достатньо правильним. Врешті-решт він пояснив: «Коли люди зляться й сваряться, їхні серця віддаляються. Відстань стає усе більша, тож аби почути одне одного, їм доводиться кричати. Й чим сильніше вони сердяться, тим більшою стає відстань між серцями, й голосніше вони кричать.

Коли люди кохають одне одного – вони не кричать, а навпаки, говорять дуже тихо. Серця закоханих – дуже близько, а відстань між ними зовсім невеличка.

А коли люди закохуються ще більше, вони вже не говорять, а тихенько шепочуть, і від цього стають ще ближчі у своєму коханні.

Згодом їм непотрібно навіть шептати – вони просто дивляться одне на одного й чудово все розуміють без слів. Так стається завжди, коли поруч двоє людей, які люблять.

Навіть коли сваритеся, не дозволяйте вашим серцям віддалятися, не вимовляйте слів, які збільшують відстань між серцями. Ви можете й незчутися, як прийде день, коли відстань стане настільки велика, що ви не зможете не тільки докричатися, але й знайти шляху до коханого».

Ростити квітку кохання буває непросто. Але хто зробить це для вас, крім вас самих?

 

***

Суниці

Одному чоловікові довелося йти через поле, на якому жив тигр. Коли тигр погнався за чоловіком, той щосили тікав, але тигр поступово наздоганяв.

Чоловік добіг до урвища й почав спускатися схилом, тримаючись за довгий корінь дикої лози. Ноги його зісковзнули, й чоловік повис на корені. Згори на нього гарчав тигр. А внизу, попід схилом, походжав інший тигр, чекаючи, доки чоловік впаде. Лише корінь лози був його надією на порятунок, але дві мишки, як на горе, почали підгризати лозу.

У цю мить чоловік побачив біля себе кілька ароматних суниць. Однією рукою тримаючись за корінь, іншою він зривав суниці й клав до рота. Які ж солодкі вони були!..

 


 

* * *
Отримуйте новини там, де вам зручно:
Facebook / Твіттер / Український простір




Loading…