Чи загрожує Україні «перший указ президента» Кошулинського

Поділитися:
  • 83
  • 11
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
    94
    Shares

Кандидат у президенти Руслан Кошулинський першим указом обіцяє оголосити Україну правонаступницею УНР, а не УРСР.

Руслан Кошулинський має певний досвід у політиці. Також зараз у нього є певний позитивний імідж серед невеликої частини націоналістичного електорату. Але для хорошого результату в масштабах України цього замало. І мені здається, що висуненням Кошулинського націоналістичний блок усунувся від виборів президента, націлившись на парламентську кампанію

“Указ про спадковість держави Україна. Не Радянський Союз, а УНР. Ми не країна в продовженні УНР-УРСР. Спадковість УНР має бути закріплена. Ми говоримо про тяжість, історичну тяжість, це надважливо”, – каже пан Кошулинський в одному з недавніх інтерв’ю.

Наші експерти розповідають, чи може це мати юридичні наслідки для України – в плані претензій інших країн на територію, майно, кордони тощо.

“Перш за все, президент не має повноважень видавати такі укази, лише Верховна Рада, тому мова може йти лише про законодавчу ініціативу Руслана Кошулинського, радше, як лідера парламентської фракції, аніж глави держави. З огляду на це, було озвучено проект із прицілом на парламентські вибори. Якщо ж з’явиться відповідний указ, він буде легко оскаржений у Конституційному суді. У разі ухвали закону Верховною Радою, депутати напевне закріплять через поправки всі юридичні нюанси, котрі можуть виникнути. Але – наголошую на тому – навіть у такому вигляді фіксація правонаступництва Україною УНР залишиться радше декларацією, причому доволі небезпечною. Наприклад, у РФ виникнуть формальні підстави заявити про посягання на їх територіальну цілісність, адже північні кордони УНР проходили по деяких регіонах тодішньої Росії, зокрема, по Білгородській,
Ростовській, Курській областях. Водночас правонаступництво Україною УНР виводить з дискусії про територіальну цілісність України АР Крим, оскільки тоді півострів не входив до складу України (УНР). Виникатимуть аналогічні
колізії по деяких районах Луганської та Донецької областей. З іншого боку, ця позиція надасть новій владі (у разі перемоги Руслана Кошулинського) формальний привід актуалізувати мілітарі-риторику.

Але треба зважати, що будь-які зміни територіальних меж України мають
відбуватися унаслідок референдуму, закон про який не прийнято, а механізми
імплементації результатів не напрацьовано. Тому, коли кандидат у президенти,
такий поінформований у процедурних та законодавчих нюансах, як Руслан Кошулинський, виголошує подібну ідею, це треба сприймати лише як намагання знайти спосіб ментально від’єднати Україну від радянського минулого, тобто, м’який вияв декомунізації, не більше”, – вважає Лілія Брудницька, експерт Центру структурної політології “Вибір”.

“Нічим не загрожує. Окрім того, зростають можливості для міжнародних судових позовів проти Росії як правонаступниці держави, що вела агресивну війну проти України. Слід зважити, що формально останнім президентом УНР Миколою Плав’юком документи, які можна вважати передачею правонаступництва, були отримані першим обраним президентом України Леонідом Кравчуком. Зрештою, якщо подивимося на досвід Литви, Латвії, Естноії, то ці країни вважають себе правонаступниками тих держав, які були утворені під час національних революцій 1918 року. Фактично Україна вже вводить окремі ознаки правонаступництва. Це стосується нової форми українського війська, нагород, знамен та інших почесних відзнак, які сучасні військові формування перейняли від УНР. Так само такий хід руйнує міф про «об’єднання України Сталіном» у 1939 році, хоча фактично Україна стала єдиною 22 січня 1919 року”, – зазначає політолог Роман Соломонюк.

“Це не дуже добра ідея, яка призведе до додаткової радикалізації в суспільстві та проблем у юридичній площині. Вона розрахована на радикальну частину електорату, проте не матиме підтримки в більшості населення, яке вже втомилося від розділення. Ми не можемо викреслити понад 80 років історії, якими б важкими вони не були. Це своєрідний популізм, який ні до чого не призведе. По-перше, Україна має зобов’язання перед міжнародними партнерами, яких має дотримуватися. Кордони та наслідування влади визнані всіма міжнародними інституціями. Наступність влади визначена Конституцією. Ніхто в світі не буде переглядати ці угоди, а Україна проявить себе як ненадійний партнер. По-друге, за матеріалами слідства по справі Манафорта «Свобода» проходить як організація, що фінансувалася з джерел «Партії регіонів» та Москви. Отже, такі заяви можна розглядати як пас в бік кандидата від партії «За життя»”, – застерігає політичний експерт Марина Калініна.

Ми не знаємо, чи справді Руслан Кошулинський має намір видати такий документ, чи матиме він юридичну силу. Нам залишається сподіватися, що перемагатимуть в нашій політиці не емоції, а прагматичний розрахунок з огляду на національний інтерес і турботу про добробут українців.


Поділитися:
  • 83
  • 11
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
    94
    Shares
Телеграм-канал Мова й історія

Be the first to comment

Leave a Reply