“Одного теплого літнього вечора я сиділа з трьома молодими освіченими росіянами в кафе Beverly Hills Diner”, – пише з Москви кореспондент The New York Times Сабріна Тевернайз.

Ресторан прикрашений фігурами Мерилін Монро й персонажу мультфільмів Поркі. “Америка прагне нас оточити з усіх боків, – каже 29-річна Крістіна Донець. – Ми нарешті піднялися з хаосу, а вам це не подобається”.

Тевернайз до того була в Росії десять з гаком років тому. На її погляд, росіяни стали жити багатше, більше подорожують. Але “суспільство все більше стає в оборонну позицію і нервується через те, як його сприймають інші, немов дівчинка-підліток, яка постійно видивляється в дзеркало. Олігархи завжди мали “запасні виходи” – будинки в Лондоні, закордонні паспорти – але тепер вже мої друзі, звичайні люди шукають шляхів до втечі”, – йдеться в статті.

Інтелектуали порадили журналістці зазирнути в книжки про Берлін 20-х років ХХ століття і вивчити поняття ressentiment (“гіркота й відчуття, що ти став жертвою, породжені заздрістю до можливого ворога”, – пише автор). “У Берліні першої третини XX століття це поняття допомагало пояснити злет німецького фашизму. У Росії в серпні це почуття, здавалося, знаходило собі багато мішеней: Україна, геї, молочні продукти з Європи, а в найбільшій мірі – США”, – пише автор.

На думку автора, антиамериканізм в Росії посилився, бо його розпалює і спонсорує держава. Телебачення зображає практично всі внутрішні проблеми як геополітичне протистояння з Америкою, а політичні хвилювання в будь-якій країні – як підступи Держдепартаменту.

Росіяни багато думають про Америку, але на манер покинутої коханки, яка пише злісні повідомлення.

“Розкажи їй, як добре ми всі живемо, значно краще, ніж у Європі, і як тепер добре в Криму”, – сказала якась жінка людині, у якої Тевернайз брала інтерв’ю. Журналістка зауважує: з Кримом пов’язана друга велика зміна.

“У Росії через дії Путіна в Криму розривалися дружні відносини і розпадалися сім’ї. У суспільстві розкол, якого я ще ніколи не бачила”, – пише Тевернайз.

Кроки Путіна також спровокували найгостріший за пострадянські роки розрив відносин із Заходом.

“У чому полягає стратегія Кремля?” – запитує автор. І зазначає, що багато російських лібералів вважає, що ніякої стратегії немає, а Путін і його оточення просто просувається ривками від кризи до кризи.

“Інші ж вважають, що уряд розпадається, а крикливі націоналістичні концепції віщують біду”, – пише газета.

Директор “Левада-центру” Лев Гудков каже, що кепська думка росіян про Америку сформувалася не назавжди. Швидше вона пояснюється переживаннями самих росіян, ніж діями США.

“Але головне питання – до чого все це веде. Багато росіян не збираються з’ясовувати це, залишаючись в країні”, – пише автор.

Джерело: The New York Times

Поділитися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Leave a Comment