2 травня – Всесвітній День Полонії

Полонія (поляки, котрі живуть за кордонами своєї батьківщини) у світі нараховує близько 20 мільйонів людей. Найбільше поляків (близько 10 мільйонів) живе у США. Чималі громади поляків – у Бразилії, Канаді, Німеччині, Литві, Білорусі, Україні та Великій Британії.

Фото:
Фото: polradio.pl

День Полонії (поляків, котрі мешкають за кордонами своєї батьківщини) припадає на 2 травня, встановлено його 2002 року з ініціативи Сенату Польської Республіки. Як казав тодішній голова Об’єднання “Польська спільнота” (“Wspólnota Polska”) Анджей Стельмаховський, це свято сягає довоєнної традиції:

– Ще до війни день 2 травня був Днем емігранта. Сьогодні маємо іншу назву, оскільки за кордонами Польщі живуть не тільки емігранти, але й поляки, котрих від батьківщини відмежував кордон, вони ніколи не емігрували. Те, що 2 травня поєднане з 3 травня, тобто Днем Конституції — це досить символічно: адже ми, поляки — один народ, тільки живемо у різних країнах.

Першого Дня Полонії, який відзначався 2002-го року, тодішня віце-маршал польського Сенату Йоланта Данєляк наголошувала, що цей день є формою данини полякам за кордоном і їхнім зусиллям задля збереження польської культури.

Польща досі не віддавали шани людям, які там, за кордонами своєї батьківщини, думають по-польськи, живуть польськими справами, проблемами: політичними, соціальними, економічними… Вони ніколи не втрачали контакту з Польщею. Тому я думаю, настав час, аби вшанувати цих людей їхнім святом.

У розпорядженні, яке встановлювало Всесвітній День Полонії, сенатори подякували полякам у всьому світі за те, що вони зберігають польську традицію, історію, культуру, а також за підтримку польського шляху до незалежності.

Вважається, що Полонія у світі нараховує близько 20 мільйонів людей. Найбільше поляків (близько 10 мільйонів) живе у США. Чималі громади поляків живуть у Бразилії, Канаді, Німеччині, Литві, Білорусі, Україні та Великій Британії.

Поляки у Британії — досить різнорідна громада. Тут живуть іммігранти, котрі втекли з комуністичної Польщі, а також ті, що скористалися відкритим ринком праці — вже після вступу Польщі до ЄС у 2004 році й приїхали сюди на заробітки. Як кажуть самі іммігранти обох поколінь — між ними надто велика різниця, щоб знайти спільну мову.

– Нам важко порозумітися. Але помилки зробили обидві сторони.

Як зізнається Тереса Базарнік з журналу “Новий час”, стара еміграція не приймала польських заробітчан з відкритими руками:

– Стара еміграція поставилася до нових іммігрантів з недовірою.

Анна Марія Зайончковська, яка емігрувала з Польщі одразу після війни, звертає увагу, що в збереженні польської культури й традиції зацікавлені представники старшої еміграції:

– Подивіться на польські клуби, домівки. Це все створили поляки з нашої хвилі еміграції.

Польська діаспора в світі. Зображення: Вікіпедія
Польська діаспора в світі. Зображення: Вікіпедія

Тереса Базарнік додає:

– У нашій еміграційній історії, нашому житті з’явилися дірки. Немає нового покоління, яке продовжувало б нашу справу. Молодь надто зосереджена на собі.

Але конфлікт поколінь — це не єдина проблема Полонії за кордоном. У багатьох країнах бракує передусім вчителів польської мови.

Знання рідної мови є найважливішою умовою збереження своєї національної ідентичності, каже Людміла Віжентас з польського села Вершина неподалік Іркутська.

– Старше покоління розмовляє польською мовою. Молодше — щораз рідше. Це діти з мішаних подружжів. Але все-таки ці діти чують польську мову від своїх бабусь-дідусів і розуміють цю мову.

Вчителі польської мови потрібні також в Аргентині — каже Марія Майхер, яка почала вивчати рідну мову два роки тому.

– Я ще не вмію добре розмовляти польською… Але я завжди знала, що я — полька.

За найновішими даними, Полонія становить 35% польського народу.

Як наголошує Боґдан Борусевич, останнім часом змінилися умови поляків за кордоном:

– Особливо поляки на Сході функціонують зовсім інакше, ніж колись. Це передусім ментальна зміна. Я колись зустрічався з полякам в Україні, Литві, Білорусі. Вони тоді дуже мало говорили — особливо в присутності місцевої влади, вони боялися зголошувати свої потреби чи висловлювати якісь претензії. Натомість сьогодні вони говорять на повний голос.
Те, як змінилася польська еміграція, свідчать розмови із самими поляками за кордоном. Впродовж останніх 20-ти років поляки, які виїхали за кордон — це не тільки фізичні працівники, це теж професори університетів та відомі діячі.

polradio.pl

* * *
Отримуйте новини там, де вам зручно:
Facebook / Твіттер / Український простір




Loading…